Що слід розуміти під педагогічною категорією “зміст виховання”? Відповідаючи на це запитання, слід мати на увазі два аспекти: по-перше, державні вимоги до виховання; по-друге, специфіку військового виховання.

Концепція гуманітарного та  соціального розвитку у Збройних та Концепція виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України визначають мету, завдання, основні напрямки та принципи виховної роботи, які мають вплив на зміст виховання військовослужбовців. Цей зміст має враховувати призначення Збройних сил України, основну мету виховання військовослужбовців, завдання навчально-виховного процесу та задачі формування всебічно і гармонійно розвинутої особистості.

Безумовно, найважливішою складовою бойового і духовного потенціалу Збройних сил України є всебічно підготовлений військовослужбовець, його свідомість, переконання, мотивація, ідеали, творча та інноваційна активність, розвинута емоційно-вольова сфера психіки, знання, уміння, навички, військово-технічна кваліфікація. Усе це вимагає, по-перше, концептуального визначення освітніх, виховних і розвивальних цілей навчально-виховного процесу і, по-друге, конкретного формулювання змісту військового виховання.

Залишаючись в інтегральному зв’язку із загальною метою виховання у нашому суспільстві та враховуючи завдання Збройних сил України, можна формулювати такі завдання виховання:

• § формування громадянина, який має менталітет народу України;
• § прищеплення воїнам почуття вірності та відданості народу України та Військовій Присязі;
• § формування творчої мотивації військово-професійної діяльності;
• § розвиток почуття необхідності дотримання вимог статутів, наказів і військової дисципліни;
• § шанування правил спілкування і колективної діяльності;
• § формування волі бійця, почуття гідності, психологічної стійкості та готовності до військово-професійної діяльності тощо.

Ці якості впливають на якість виконання воїном службових обов’язків, сприяють формуванню статутних, водночас гуманних, взаємовідносин між військовослужбовцями, полегшують їх адаптацію до важких умов військової служби.

Під час визначення змісту виховання військовослужбовців необхідно також мати на увазі загальний освітній рівень призовників, їх фізичний і морально-психічний стан, індивідуально-психічні особливості, майбутню цивільну діяльність, потреби держави у відповідних військових і цивільних фахівцях.

Отже, докладне і конкретне визначення виховної мети та завдань виховного процесу має безпосередній позитивний вплив на формування змісту їх виховання.

Таким чином, в основі визначення змісту виховання військово-службовців лежать наукові, суспільні, військово-професійні, культурні, особистісні і психолого-педагогічні детермінанти.

 

Під поняттям “зміст виховання військовослужбовців” розуміється система духовних, наукових і військово-професійних знань, навичок, умінь, норм і  правил поведінки, оволодіння якими забезпечує формування гармонійно розвиненої, суспільно активної особистості – громадянина України, його залучення до загальнолюдських, національних і військових цінностей, освоєння ним світоглядних, морально-етичних властивостей, формування їх індивідуальності та підготовку до захисту Батьківщини.

 

Добір змісту виховання військовослужбовців має задовольнити такі вимоги:

• § відповідати соціальному замовленню суспільства, призначенню Збройних сил України;
• § бути спрямованим на здійснення головної мети військово-педагогічного процесу – формування і розвитку всебічно й гармонічно розвинутої особистості – громадянина України;
• § спиратися на сучасні загальнолюдські та національні цінності, ідеали та формувати науковий світогляд;
• § має відбивати зв’язок теорії з військовою практикою, забезпечувати загальну підготовку психіки особистості вихованця до складних умов сучасної війни;
• § відповідати духовним і фізичним можливостям вихованців, сприяти їх активізації на самовиховання;
• § сприяти єдності їх виховання, навчання, розвитку, психологічної підготовки і самовдосконалення;
• § має враховувати реальні можливості, потреби та особливості конкретних видів і родів військ, військових підрозділів і частин тощо.

Для визначення змісту виховання військовослужбовців також слід мати чітке уявлення про предмети виховного впливу.

У всі віки представників педагогічної думки хвилювало питання про предмети виховного впливу та їхню ієрархію згідно зі значущістю. У давнину їх було три: на перше місце вони ставили фізичне загартовування тіла, а після цього – формування розумових і моральних якостей. Поривання, воля а також бажання, за Аристотелем, властиві навіть новонародженим дітям, оскільки розум і розсудливість звичайно появляються у них тільки з віком. Тому, вважав він, турбота про тіло має передувати турботі про душу, після тіла потрібно подбати й про виховання нахилів, щоб їх виховання сприяло вихованню розуму, а виховання тіла – вихованню душі. Таку думку поділяють багато інших представників педагогічної науки.

Другим предметом виховання є серце людини. Якщо виховання розумових здібностей – звернення до інтелекту, то виховання моральних якостей – звернення до серця. Треба виховувати, вважав Г.С.Сковорода, чесність, поміркованість, працьовитість, стриманість, зневагу до життєвих спокус, до багатства, чинів, моди, лицемірства.

Важливим елементом педагогіки Сковороди є вимога виховання волі. Не досить мати розвинутий розум і працювати відповідно до “сродності”. Потрібна ще єдність думки і вчинку, слова і діла.

Таким чином, основними предметами виховного впливу є свідомість, світогляд, підсвідомість, емоційно-вольова і мотиваційна сфери, звички, навички та вміння гідної поведінки особистості вихованця.

Формування особистості, насамперед, пов’язане із процесом формування свідомості людини. Свідомість – це найвищий рівень психічного відображення дійсності, властивий лише людині як суспільно-історичній істоті. Сутність свідомості полягає у здатності людини відображати світ за допомогою понять. Завдяки свідомості воїн орієнтується у суспільстві, накреслює більш чи менш віддалену мету власної діяльності, регулює свою поведінку, впливає на поведінку інших військовослужбовців.

Ядро суспільної та індивідуальної свідомості складає світогляд. Світогляд – це система поглядів на об’єктивний світ і місце у ньому людини, на ставлення її до навколишньої дійсності і до самої себе, а також зумовлені цими поглядами основні життєві позиції людей, їхні переконання, ідеали, принципи пізнання і діяльності, ціннісні орієнтації. Основу світогляду складають переконання. Відповідно, переконаннями для військовослужбовця є такі знання, які для нього мають особистісний смисл.

Виходячи з мети і завдань національного виховання українських громадян особливого значення набуває формування національного світогляду у військовослужбовців Збройних сил України, що являє собою систему історично зумовлених поглядів, переконань, ідеалів, які відображені у фольклорі, міфології, національній психології та характері українського народу, його культурно-історичних традиціях.

Підсвідоме – психічні процеси, які відбуваються під порогом свідомості. До підсвідомих психічних явищ належать такі психічні процеси, які в даний момент у військовослужбовця перебувають поза фокусом свідомості, але органічно з нею пов’язані, впливають на їх перебіг і з відповідною зміною умов легко переходять в її сферу.

Емоційно-вольова сфера психіки військовослужбовця забезпечує ефективність його психічної діяльності, зміцнює дієвість виховних заходів, сприяє гармонійному розвитку особистості військовослужбовця. Саме в цьому полягає взаємозв’язок свідомості особистості військовослужбовця з її емоційною сферою, що підкріплюється вольовими якостями. Такий взаємозв’язок має передбачати і зміст виховання військовослужбовців, який має охоплювати всі психічні процеси воїна: когнітивні – розумове виховання, афективні – моральне виховання, психомоторно-регулятивні – психічне і фізичне загартовування.

Основні етапи процесу виховання військовослужбовців.

1.       Формування у вихованців та вихователів чіткого уявлення про мету й основні завдання військового виховання. Мета виховання в українському суспільстві – формування гармонійно розвиненої і суспільно активної особистості з науковим світоглядом, з високим моральним потенціалом, духовно багатої і фізично досконалої.

1. Формування переконань. У процесі формування переконань вихователь має застосовувати різноманітні прийоми та методи, які дозволять добиватися глибокого розуміння правил воїнського етикету, суспільних норм і правил поведінки.
2. Оволодіння нормами і правилами поведінки. Перш, ніж діяти, вихованець повинен ознайомитися з тими нормами і правилами поведінки, у відповідності з якими він повинен жити.
3. Формування почуттів. Необхідно, щоб виховний вплив на вихованців мав безпосередньо емоційне забарвлення, переживання істинності тих чи інших положень, правил і норм поведінки. Формування почуттів полягає в тому, що замість байдужого ставлення до важливих явищ життя виникає адекватне (відповідне) позитивне емоційне ставлення.
4. Вироблення вмінь і навичок у поведінці. Озброєння вихованців уміннями і навичками діяти у процесі суспільних відносин відповідно до потрібних норм і правил поведінки. Переконання – це лише керівництво до дій, бо на цій основі необхідно виробити позитивні вміння та навички у поведінці.
5. Самовиховання особистості. Передбачає опору на розвиток творчих здібностей і власних інтересів воїна.

Кожен із названих етапів процесу виховання діє в тісному взаємозв’язку і є діалектично взаємообумовленим, бо впливає на формування особистості громадянина України.

Таким чином, викладене вище зумовлює зміст і основні напрямки виховання військовослужбовців Збройних сил України.