Характеристика основних напрямів військового

 виховання

 

Важливим елементом процесу виховання є його зміст, який відбивається в основних напрямках виховання військовослужбовців. Наприклад, у Збройних силах Росії основними напрямками виховання військовослужбовців є: державно-патріотичне, військово-професійне, духовно-моральне, соціально-правове, екологічне і фізичне.

Напрямами військового виховання у Збройних силах України є:

• § військово-професійне виховання;
• § національне виховання;
• § моральне виховання;
• § розумове виховання;
• § естетичне виховання;
• § соціально-правове виховання;
• § екологічне виховання;
• § фізичне виховання.

 

Військово-професійне виховання – спрямовано на формування системи якостей, які необхідні військовослужбовцям для виконання завдань в умовах мирного і воєнного часу. Предметом такого виховання виступає військово-професійна компетентність військовослужбовців, опанування воїнським етикетом.

 

Мета військово-професійного виховання – формування морально-бойових і психічних якостей у військовослужбовців, які забезпечують ефективність їх дій в умовах мирного і воєнного часу.

Зміст військово-професійного виховання:

• § формування вірності Батьківщині, Військовій присязі, Бойовому Прапору військової частини, кращим традиціям бойового братерства;
• § прищеплення дисциплінованості, виконавчої дисципліни, свідомого підпорядкування жорстким вимогам і труднощам військової служби;
• § підняття престижу та надання смислу воїнського труда та позитивного емоційного забарвлення;
• § формування наполегливості, стійкості, цілеспрямованості, ініціативи, сміливості, самовладання, хоробрості, відваги, мужності, героїзму, готовності битися за волю, честь і славу України, ненависті до ворогів, подвижництва у праці та в бою.

 

Національне виховання – це історично зумовлена і створена самим народом сукупність ідеалів, поглядів, переконань, традицій, звичаїв та інших форм соціальної поведінки, спрямованих на організацію життєдіяльності підростаючих поколінь, у процесі якої засвоюється духовна і матеріальна культура нації, формується національна свідомість і досягається духовна єдність поколінь.

 

Національне виховання передбачає широке розповсюдження серед військовослужбовців конституційних і правових норм, державної політики, патріотичних думок, формування у свідомості воїнів почуття честі, совісті, любові до Української держави, гордості за Батьківщину, готовності до її захисту.

Отже, мета національного виховання – формування національної свідомості, самосвідомості та патріотизму у військовослужбовців.

Національне виховання ґрунтується на засадах родинного виховання, на ідеях і засобах народної педагогіки, наукової педагогічної думки, що уособлюють вищі зразки виховної мудрості українського народу і ґрунтуються на: вихованні любові до рідної землі, до свого народу, його традицій, звичаїв (в тому числі й бойових), готовності до мирної та ратної праці в ім’я України, формування почуття гідності й гордості за Батьківщину, вірності Україні, особистої відповідальності за її долю.

Національне виховання використовує такі засоби: рідну мову, родовід, рідну історію, краєзнавство, природу рідного краю, народну міфологію, фольклор, національне мистецтво, народний календар, національну символіку, народні прикмети і вірування, виховні традиції, національні традиції, звичаї та обряди.

 

Моральне виховання полягає в цілеспрямованому формуванні моральної свідомості, розвитку морального почуття й формуванні звичок і навичок моральної поведінки людини відповідно до певної ідеології.

 

Воно залежить від моралі – однієї з форм суспільної свідомості, сукупності загальноприйнятих норм, принципів і правил, що регулюють поведінку людей.

Методологічною основою морального виховання є етика. Етика – наука про мораль, її природу, структуру та особливості походження й розвитку моральних норм і взаємовідносин між людьми в суспільстві. Військова етика розглядає ці проблеми у військовій сфері.

Оскільки моральність має суспільний характер, то і під нормами моральності слід розуміти вимоги суспільства до поведінки людей у певних ситуаціях, а стосовно до військовослужбовців – в умовах військової служби. Дотримання їх необхідне для підтримання і узгодження життєдіяльності військовослужбовців, їх соціальної взаємодії, узгодження службових і особистих інтересів.

Метою морального виховання є формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участі у практичній бойовій діяльності.

Зміст морального виховання – виховання любові, поваги до батьків і старших, вірності у дружбі та коханні, вірності традиціям і Бойовому прапору, свідомого, творчого ставлення до виконання службових обов’язків і виховання, особистої відповідальності за оборону і безпеку України, сумлінного ставлення до вимог Військової присяги, статутів Збройних сил України, наказів командирів і начальників, побратимства, формування поваги до Конституції та законів України, шанобливого та бережливого ставлення до України, до рідної землі, любові до рідної мови, вірності ідеям, принципам народної моралі та духовності, шляхетного ставлення до жінки, уміння захищати слабших, турбуватися про молодших тощо.

 

Розумове виховання – важлива складова частина всебічного розвитку особистості військовослужбовця, підготовки його до життя і військової діяльності. Мета розумового виховання – розвиток мислення і пізнавальних здібностей військовослужбовців.

 

Завдання розумового виховання військовослужбовців:

1.   Нагромадження загальних і військово-професійних знань.

2. Розвиток мислення взагалі та різних його видів (діалектичного, логічного, абстрактного, алгоритмічного, технічного, творчого, системного).

1. Формування культури розумової праці:

• § спеціальних умінь (читати мапу, електричну схему тощо);
• § уміння раціонально організовувати режим розумової праці;
• § здатність робити все точно та акуратно;
• § уміння зосереджено і уважно працювати в екстремальних умовах;
• § уміння долати труднощі військової служби;
• § розвиток різних видів пам’яті;
• § уміння вести спостереження;
• § уміння контролювати себе;
• § уміння переносити знання в інші умови тощо.

Основним завданням розумового виховання військовослужбовців є формування наукового світогляду, який представляє метасну систему військово-професійних, політичних, філософських, правових, психологічних, педагогічних, естетичних та інших понять, поглядів, переконань і почуттів, які визначають їх ставлення до оточуючої дійсності і самих себе.

Науковий світогляд військовослужбовця проявляється в його повсякденній поведінці і, відповідно, визначається:

а) оптимальним засвоєнням понять, законів, теорій та їх усвідомленням;

б) готовністю боротися за свої ідеали, відстоювати свої погляди та переконання;

в) проявом переконаності у щоденній поведінці та діяльності.

Науковий світогляд військовослужбовця формується у військово-педагогічному процесі, в ході проведення різноманітних виховних заходів, у процесі активної участі в життєдіяльності військового підрозділу і держави.

 

Естетичне виховання – складова частина змісту виховання військовослужбовців, яка безпосередньо спрямована на формування і прищеплення естетичних почуттів, смаків, суджень, художніх здібностей особистості, на розвиток її здатності сприймати й перетворювати дійсність за законами краси у всіх сферах діяльності.

 

Завдання естетичного виховання:

• § формування естетичних поглядів і смаків, навичок творити прекрасне;
• § розвиток творчих здібностей;
• § виховання у військовослужбовців гуманістичних якостей, інтересів і любові до життя в його різноманітних проявах.

Основні форми естетичного виховання: використання естетики оформлення наочної агітації, світлиць, навчальних класів, участь у художній самодіяльності, в організації дозвілля, удосконаленні побутових умов тощо.

 

Соціально-правове виховання спрямовано на формування правової свідомості та культури воїнського труда, повсякденної життєдіяльності у відповідності з вимогами законів, військових статутів, загальноприйнятих норм і принципів поведінки.

 

Воно пов’язано з формуванням поваги до Конституції та інших законів і правових актів України.

Неблагополучне соціальне оточення, важкі економічні умови, недоліки в організації виховання в різних освітньо-виховних системах призводять до браку у виховання підростаючого покоління, у тому числі й призовників, чия поведінка виходить за межі морального і правового виховання. Швидко зростає кількість призовників, які мають неповну середню освіту, не працюють, мають грубі порушення суспільного порядку, випадки вживання алкоголю і наркотичних речовин. Спостерігається тенденція зростання дитячої злочинності. Все це зумовлює актуальність правового виховання військовослужбовців і необхідність його проведення у військовому середовищі.

Основні завданнями правового виховання військовослужбовців є:

• § доведення до воїнів законів і нормативних актів України та допомога в їх усвідомленні;
• § систематичне інформування військовослужбовців із поточних і актуальних правових питань;
• § формування правової свідомості військовослужбовців;
• § прищеплення воїнам поваги до правових норм, принципів законності, розуміння необхідності їх дотримання;
• § доведення до воїнів правових норм, які стосуються Збройних сил України, правових основ їх діяльності;
• § ознайомлення з міжнародним гуманітарним правом;
• § вироблення у воїнів навичок і вмінь правової поведінки, поваги до жорстких вимог військової дисципліни та військової служби;
• § формування почуття нетерпимого ставлення до правопорушень і злочинності, залучення вихованців до посильної участі у боротьбі з негативними явищами, які мають місце у життєдіяльності військового підрозділу;
• § подолання у свідомості окремих воїнів помилкових уявлень, негативних звичок і навичок поведінки, які формувалися під впливом негативних явищ тощо.

 

Екологічне виховання спрямовано на усвідомлення вихованцями природної феноменальності людини, яка у повній мірі відповідає за життя і умови життєдіяльності на Землі.

 

Основні завдання екологічного виховання:

• § нагромадження екологічних знань та їх усвідомлення;
• § прищеплення любові до природи, бажання берегти та приумножувати її;
• § формування навичок і вмінь діяльності у природі.

Зміст екологічного виховання передбачає розкриття таких положень:

• § світ природи – середовище перебування людини, яка має бути зацікавлена у збереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі;
• § осмислення екологічних явищ і вміння робити висновки щодо організації як власної діяльності, так і військового підрозділу у природному середовищі;
• § усвідомлення воїнами необхідності забезпечення екологічної безпеки України (Верховна Рада України у 1993 році проголосила всю територію країни зоною екологічного лиха);
• § формування моральних почуттів обов’язку і відповідальності за збереження краси природи та участі в її охороні;
• § спонукання військовослужбовців до природоохоронної діяльності тощо.

 

Фізичне виховання – це складова частина загального виховання військовослужбовців, спрямована на зміцнення здоров’я й загартовування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок і вмінь.

 

Воно має відбуватися в єдності з розумовим, моральним, військово-професійним і естетичним вихованням.

Мета фізичного виховання – формування фізичної культури, спроможності переносити фізичні навантаження, що пов’язані з виконанням службового обов’язку.

Методи фізичного виховання: навчальні заняття, тренування (в тому числі попутні), гімнастика, кросова підготовка, маршова підготовка, рукопашний бій, спортивні ігри тощо.

Засоби фізичного виховання – фізичні вправи, природні фактори (сонце, вода, повітря), гігієнічні заходи, раціональний режим праці, відпочинку, харчування

Всі напрямки виховання військовослужбовців мають створити гармонійну цілісність, забезпечити єдність виховного процесу у Збройних силах України, ґрунтуватися на ідеях українського державного патріотизму, вірності військовому обов’язку і готовності до захисту Батьківщини. Ефективна реалізація цих напрямків виховання військовослужбовців дає можливість формувати всебічно і гармонійно розвинену особистість.