Організація культурно-виховної і просвітницької роботи  в підрозділі

 

16.1.Сутність та завдання культурно-виховної,

 просвітницької роботи

 

Культурно-виховна і просвітницька робота є важливою складовою виховної роботи у Збройних Силах, її зміст, напрямки та форми визначені у Концепції виховної роботи у Збройних силах та інших військових формуваннях України, Концепції гуманітарного і соціального розвитку у Збройних силах України, директивах МО Україна Д-3 від 13.02.2006 р., Д-6 від 1.02.   1994 р., Д-17 від 1999 року.

 

Культурно-виховна і просвітницька робота – це система культурно-просвіт­ницьких заходів та організаційної діяльності щодо організації дозвілля особового складу, спрямована на формування у військовослужбовців високої духовної культури і моральних якостей, почуття патріотизму, вірності традиціям українського народу і задоволення їх естетичних потреб.

 

Завданням культурно-виховної і просвітницької роботи є формування у всіх категорій особового склад;

• § високої духовної культури і моральних якостей;
• § почуття патріотизму, вірності традиціям українського народу;
• § гуманістичного світогляду і переконань;
• § стійких психологічних якостей і не конфліктної, не репресивної психології;
• § розвиток почуття терпимості, взаємодопомоги та взаємовиручки;
• § високих естетичних потреб і культури споживання;
• § створення передумов для всебічного задоволення духовних потреб;
• § здоро­вого способу життя, організації дозвілля та відпочинку;
• § створення передумов для всебіч­ного розвитку та прояву творчих здібностей.

Культурно-виховна, просвітницька робота виконує низку важливих соціально-виховних функцій:

• § просвітницька функція (пропаганда духовної спадщини, історії України, загальноосвітніх, наукових, воєнних, правових, технічних знань);
• § культурно-виховна функція (залучення до літератури, мистецтва, культурне забезпечення);
• § розвиток творчих дарувань (створення сприятливих умов для розкри­ття і розвитку творчих здібностей і талантів);
• § формування суспільної думки (згуртування військових колективів, створення і підтримання здорової морально-психологічної обстановки в процесі духовного спілкування);
• § інформаційно-комунікативна (духовне зближення різних за кате­горі­ями, віком, національністю, освітою людей, адаптація військо­вослуж­бовців до умов військової служби, тих хто готується до звільнення та звільнення в запас);
• § регулятивна функція (вплив на світогляд, переконання, норми моралі і соціальну поведінку особистості та військових колективів);
• § організація змістовного дозвілля (організація фестивалів, концертів, вистав, вечорів відпочинку, роботи гуртків, клубів за інтересами, туриз­му і екскурсій, бібліотечного, кіно, відео, радіообслуговування тощо).

Закономірності культурно-виховної та просвітницької роботи полягають у відпо­відності заходів, які плануються загальною метою і завданням культурно-виховної та просвітницької роботи, конкретному змісту, методам і формам, специфіці та умовам життя час­тин та підрозділів, складу аудиторії, рівню загальнокультурного розвитку особового скла­ду, духовній культурі та культурним потребам, часу та місцю їх проведення, рівню підготовки організаторів, наявним можливостям їх матеріально-технічного забезпечення.

 

Систему культурно-виховної та просвітницької роботи складають:

1. Зміст культурно-виховної та просвітницької роботи:

• § формування та розвиток  у особового складу гуманістичного світогляду і переконань, високих моральних якостей, почуттів і духовності;
• § формування національної свідомості і патріотизму, вірності тради­ціям народу, загальної і естетичної культури, системи духовних потреб і культури духов­ного споживання,
• § здорового способу життя; організація дозвілля та відпочинку,
• § задово­лення духовних потреб;
• § забезпечення оволодінням системою національно-історичних та загальнолюдських духовних цінностей; досягнення розуміння сутності та змісту сучасних процесів духовного життя українського суспільства та світового співтовариства,
• § обізнаності в подіях культурного життя;
• § створення передумов для прояву та розвитку творчих здібностей, активного залучення всього особового складу до процесів духовної діяльності.

2. Складові культурно-виховної та просвітницької роботи:

• § культурно-просвітницька робота;
• § естетичне виховання особового складу;
• § задоволення культурних потреб;
• § організація дозвілля та відпочинку особового складу.

3. Принципи культурно-виховної та просвітницької роботи:

• § загальнодержавна і .патріотична спрямованість;
• § науковість змісту та організації культурно-виховної і прос­вітницької роботи;
• § безпосередній зв'язок із життям країни та Збройних Сил, завданнями, що вирішуються частинами та підрозділами; цілеспрямованість, плановість, оператив­ність та безперервність;
• § диференційований підхід до різних категорій особового складу;
• § доступність та конкретність;
• § спирання на національні та світові духовні, культурно-естетичні цінності;
• § активне залучення особового складу до художньо-естетичної творчості.

4. Форми культурно-виховної та просвітницької роботи.

 

Форми культурно-виховної і просвітницької роботи – це органі­заційне поєднання засобів та методів впливу, а також людей за ідейно-тематичним задумом заходу. Це організаційний бік існування і вираження змісту.

 

Вони поділя­ються:

• § за змістом - прості (виступи, промови, лекції, зустрічі, діалог, монолог тощо) та комплексні (тематичні вечори, усні журнали, народні університети, школи культури, вечори відпочинку та ін.).

Комплексні характеризуються складністю структури, різнома­ніттям методів і засобів, що використовуються.

-      тематичні вечори (ранки), читання;

-      вечори відпочинку;

-      усні журнали;

-      школи культури;

-      вечори запитань та відповідей;

-      вечори вшанування;

-      технічні вечори;

-      вікторини;

-      кінофестивалі, кінолекції, кіновечори;

-      огляди і конкурси художньої самодіяльності;

-      клуби веселих і кмітливих;

-      гуртки художньої самодіяльності, технічні гуртки;

-      виставки, бали, карнавали;

-      ритуальні дії тощо.

Прості форми – ті, що розкриваються за допомогою якогось одного засобу чи методу. Це: бесіди; лекції, диспути, зустрічі, мітинги тощо.

• § за охопленням особового складу - індивідуальні, гурткові (групові) та масові (мітинги, публічні лекції, усні журнали, вечори відпочинку, маніфестації, фестивалі та ін.).
• § за складом учасників: індивідуальні, групові (гурткові), масові.

Вибір форм культурно-виховної і просвітницької роботи та орга­ніза­ції дозвілля залежить насамперед від видів діяльності і відпочинку особового складу.

1. 1.       Методи культурно-виховної, просвітницької роботи.

 

Методика культурно-виховної і просвітницької роботи – це система прийомів і способів впливу на свідомість і почуття у властивих культурно-виховній роботі формах в конкретних умовах з метою виховання, просвіти, культурно-естетичного збагачення особового складу.

 

Методи культурно-виховної і просвітницької роботи – це способи впливу на свідомість і поведінку людей, залучення їх до суспільно-корисної діяльності.

 

В культурно-виховній і просвітницькій роботі широко вико-ристовуються методи:

• § методи педагогіки, агітації та пропаганди;
• § методи сумісної діяльності і колективної творчості;
• § методи виховання (такі, як переконання, приклад, змагання, навіювання, примус, спонукання, осудження)
• § методи інформування;
• § методи самодіяльної творчості, акти­візації творчих сил ( до них можна віднести постановку творчих завдань, моделювання нестандартних ситуацій, які сприяють розвитку творчих начал; орга­нізацію творчої співдружності; організацію творчих змагань).

Вибір методів культурно-виховної і просвітницької роботи  зумовлюється наступними факторами:

• § конкретною метою і конкретними завданнями виховної роботи на певному етапі;
• § метою культурно-виховної і просвітницької роботи і даного заходу;
• § відповідністю змісту заходу;
• § складом аудиторії;
• § наявністю вільного часу та місцем проведення;
• § рівнем ідейно-теоретичної та організаційно-методичної підготов­ки організаторів заходу;
• § наявністю та можливостями матеріально-технічної бази;
• § можливостями використання шефських зв’язків допомоги.

6. Засоби культурно-виховної та просвітницької роботи:

• § спілкування,
• § періодична преса  (газети і журнали),
• § засоби наочності,
• § література (художня, науково-пізнавальна та інша) і мистецтво                 (театральне, музика, образотворче, живопис, хореографія, кіномистецтво та ін.),
• § радіо та телебачення.

7. Об'єкти – всі категорії особового складу, населення та суб'єкти –командно-керівний склад, актив, заклади культури, просвіти, мистецтва тощо.

8. Механізм культурно-виховної та просвітницької роботи – шляхи діяльності щодо забезпечення функціонування системи культурно-виховної та просвітницької роботи.

9. Керівництво культурно-виховною та просвітницькою роботою – систематична, цілеспрямована діяльність командно-керівного складу, структур виховної роботи щодо її організації,  спрямованості на формування духовності, вірності традиціям, задоволення потреб, організацію дозвілля, впровадження здорового способу життя.

Організація культурно - виховної та просвітницької роботи полягає у плануванні (визначенні системи заходів і змісту культурно-виховної, просвітницької роботи) та методико-організаційній діяльності щодо  проведення заходів

 

16.2.Планування культурно-виховної і просвітницької

роботи у підрозділі

           Важливою умовою підвищення дієвості культурно-виховної, просвітницької роботи на хід бойової і мобілізаційної готовності, виховання стійких високосвідомих захисників Батьківщини є системний всебічний підхід до її планування.

Добрий план – це організаційний початок, перша відзнака діло­витості в роботі; допомагає краще розподілити сили, час, охопити всі сторони культурно-просвітницької діяльності.

В практиці культурно-виховної і просвітницької роботи та організації дозвілля в підрозділі існує певна система поточного, оперативного (цільового) планування.

 

І. Поточне планування включає:

• § комплекс заходів культурно-виховної і просвітницької роботи в плані психологічної роботи  з особовим складом підрозділу на місяць;
• § план роботи ради народознавчої світлиці на місяць (див. дод. 21 ).

ІІ. Оперативне (цільове) планування включає:

а) планування культурно-виховної та спортивно-масової роботи з особовим складом на передвихідні, вихідні та святкові дні (див. дод. 22 ).

б) планування окремих заходів (тематичних вечорів, усних журналів, читацьких конференцій, кінолекторіїв тощо).

У цих планах  передбачаються:

• § елементи підготовки заходу (створення організаційної групи, інструктаж, розподіл обов’язків);
• § детальна програма і послідовність проведення;
• § добір та запрошення виступаючих;
• § забезпечення наочними посібниками, ілюстраціями, технічними засобами;
• § організація виставок, розважальних програм тощо;
• § створення макету афіші, запрошення;
• § оголошення.

Культурно-виховна, просвітницька робота у підрозділах плану­ється згідно вимог керівних документів і  проводиться щотижня 2 рази у вечірній час, а також у вихідні, святкові та неробочі дні.

 

Рекомендується планувати:

Перший раз

проведення заходів команди­рами підрозділів із роз’яснення змісту військової служби, дисципліни, взаємовідносин між військово-службовцями, інших морально-етичних норм, передбачених Статутами Збройних Сил України.

Другий раз

заходи, що проводяться старшими начальниками та офіце­рами виховних структур у складі батальйонів, полків із загальних тем історії, культури та традицій українського народу та його війська, суспільно-політичного життя, роз’ясненню Конституції України, Указів Президента України, законів, які приймаються Верховною Радою України і т. і.

Виділений час дозволяє застосувати різноманітні форми, такі як: бесіди, лекції і доповіді, вікторини і змагання, уроки мужності та мови, збори та вечори, вшанування кращих, заняття в гуртках, в тому числі і технічних, виступи художньої самодіяльності, кінолекторії, зустрічі тощо.

Основним осередком патріотичного, культурно-естетичного вихо­вання та організації дозвілля особового складу в частині є клуб. Він є методичним центром культурно-виховної, просвітницької роботи, місцем проведення комплексу культурно-просвітницьких захо­дів, розвитку самодіяльної художньої творчості, формування високої духовності, атмосфери порозуміння, злагоди, товариських, дружніх взаємин між військовослужбовцями різних категорій, національностей, віросповідань, політичних переконань засобами культури.

Важливу роль в культурно-виховному забезпеченні особового складу відіграють бібліотеки військових частин, які є культурно-просвіт­ницьким закладом, призначеним за допомогою книги та інших творів друку впливати на виховання, навчання, формування наукового світогляду, підвищення культури і загальної освіти особового складу.

Клуб і бібліотека, під керівництвом заступника командира частини з гуманітарних питань повинні подавати організаційно-методичну і матеріально-технічну допомогу підрозділам в організації заходів культурно-виховної, просвітницької роботи, дозвілля і художньої самодіяльності, оформленні наочної агітації, забезпеченні і експлуатації технічних засобів виховання.

За рекомендацією управління з гуманітарних питань Сухопутних військ Збройних Сил України, з метою опрацювання єдиного підходу щодо впровадження в життєдіяльність Сухопутних військ Збройних Сил України вимог директиви Міністра оборони України від 13 лютого 2006 року № Д-3 ”Про організацію гуманітарної підготовки, суспільно-політичного та правового інформування особового складу Збройних Сил України на 2006-2011 роки”, надані типові заходи культурно-виховної і просвітницької роботи:

у вечірній час:

• § з 1 грудня поточного року по 31 травня наступного року - тричі на тиждень (понеділок, вівторок, четвер з 18.30 до 19.20);
• § з 1 червня по 31 жовтня поточного року - двічі на тиждень (понеділок, четвер з 18.30 до 19.20)
• § перегляд ”УТН” у вечірній час: щодня з 21.00 до 21.30
• § прослуховування радіопередач у вечірній час:  щодня
• § заходи культурно-освітньої роботи: щонеділі з 9.00 до 9.50
• § вшанування кращих фахівців, літературно-музичні, тематичні вечори, вікторини, вечори відпочинку: за планами відповідних командирів, ЗКГП
• § робота технічного гуртка підрозділу: щотижнево у середу з 18.30 до 19.20

 

16.3.Народознавча світлиця –засіб культурно-виховної

 і просвітницької роботи у підрозділі

 

Народознавчі світлиці використовуються для:

• § організації та проведення основних лекційних форм  просвітницької, військово-патріотичної, правової роботи з особовим складом підрозділу (“Година українознавства”, інформування особового складу, лекції, доповіді, бесіди та інших заходів );
• § організації дозвілля військовослужбовців за інтересами, проведення змагань з настільних ігор, написання листів додому, перегляд телепередач, ознайомлення з останніми подіями в державі та світі, створення умов для розширення  загальноосвітнього рівня військовослужбовців;
• § створення шляхом невимушеної обстановки умов для психологічного розвантаження військовослужбовців
• § проведення тематичних заходів(зустрічей з науковцями, діячами культури та мистецтва, вечорів запитань та відповідей, усних журналів, читацьких конференцій).

Вимоги до оформлення народознавчої світлиці.

Зміст повинен висвітлювати етапи історії України та українського війська, традиції, звичаї та побут українського народу, боротьбу за свободу і незалежність, сучасні проблеми розбудови держави і Збройних Сил, різні сторони життя підрозділу тощо.

В світлиці необхідно в естетичних формах з мінімальними матеріальними затратами забезпечити максимум наукової, правової та оперативної інформації, яка легко сприймалася військовослужбовцями та формувала в них високі якості воїна, патріота-громадянина.

В оформленні народознавчої світлиці найбільш доцільніше комплексне застосування широкого арсеналу наочної агітації та пропаганди (конструкції із планшетів, що знімаються і касетних та об’ємних нерухомих тематичних стендів).

Оформлення світлиці повинно точно відповідати основним положенням Конституції України, чинному законодавству та іншим нормативним актам держави, Міністерства Оборони.

Під час оформлення стендів бажано використовувати декоративні елементи української символіки і орнаменту, військової атрибутики, фотошпалери.

Народознавча світлиця створюється згідно проекту за єдиним художнім стилем. Не треба прагнути до заповнення стендами усього наявного простору, що призведе лише до скупченості та втрати виразності.

Під час вибору кольорової гамми необхідно враховувати, що світлиця повинна бути оформлена в загальних основних кольорах. Стенд мусить мати 2-3 основних кольори (фону і тексту). Допускається виділення заголовків іншою фарбою. недоцільно використовувати під час оформлення стендів чорну фарбу (туш). Кольори повинні бути м’якими і гармоніювати з фоном приміщення.

Під час планування ескізів та їх оформленні необхідно враховувати психологічні особливості сприйняття людиною наочної агітації.

Не допускається перенасичення стендів різними шрифтами (допускається більший розмір заголовків стендів; основний текст виконується однотипним шрифтом, підписи під фотокартками можуть бути меншими).

Шрифт, що найбільш сприймається є прямий “рублений” . Висота літери повинна бути приблизно рівна розміру між строками. Поле ліворуч і праворуч – не менше 2-х розмірів висоти літери основного тексту, а зверху і знизу – не менше 2-х розмірів висоти літер заголовку.

Кількість стендів, їх розміри, форма, оформлення залежить від розмірів, умов приміщення та матеріальних можливостей.

У народознавчій світлиці обов’язково оформлюються наступні основні тематичні стенди (комплекси стендів):

1. 1.     “Україна - незалежна держава”.
2. 2.     “Збройні Сили України”.
3. 3.     “Повсякденна діяльність підрозділу”.
4. 4.     “Від сивої давнини до наших днів”.
5. 5.     “Історія українського війська”, ”Україна у полум’ї вій­ни”, ”Україна  - моя Батьківщина”, “Край в якому ти служиш”.

Окремо оформлюється куточок Кобзаря, робоча документація ради світлиці.

Крім того, в народознавчій світлиці необхідно обов’язково мати:

• § підшивки газет;
• § ротну бібліотеку з 30-50 книг художньої, публіцистичної та спеціальної літератури. У окремих підрозділах та тих, що знаходяться у відриві від постійних місць дислокації доцільно - 300 примірників за рахунок бібліотеки частини;
• § папки з методичними матеріалами (вивчаємо українську мову, воїну про закони, на допомогу слухачам гуманітарної підготовки, передовий досвід кращих військових фахівців, культурна спадщина)
• § радіоточку або радіоприймач;
• § настільні ігри;
• § музичні інструменти.

Згідно вказівок начальника Департаменту гуманітарного та соціального розвитку  Міністерства оборони України  наприкінці кожного місяця підшивки газет розшиваються, а необхідні матеріали вилучаються для створення зазначених папок:

Обладнання народознавчої світлиці повинно дозволяти проводити різноманітні заходи культурно-виховної роботи та інформаційно-пропагандистського забезпечення.

Загальне керівництво роботою народознавчої світлиці здійснює відповідний заступник командира роти з виховної роботи, а де він не передбачений – офіцер (прапор-щик), призначений командиром.

Для організації повсякденної роботи світлиці, проведення культурно-просвітницьких заходів, на зборах військовослужбовців підрозділу обирається Рада народознавчої світлиці в кількості 5-7 чол. з числа найбільш дисциплінованих офіцерів, прапорщиків, сержантів і солдат, які мають навички організації культурно-виховної роботи, художні здібності та схильність до цієї роботи. Це можуть бути активісти художньої самодіяльності, художники-аматори, редактори стінних газет, спорторганізатори, позаштатні бібліотекарі ротних бібліотечок тощо.

На засіданні Ради обирається Голова народознавчої світлиці.

Робота Ради організується згідно плану роботи народознавчої світлиці на місяць, який затверджується командиром підрозділу та вивішується в приміщенні народознавчої світлиці разом із графіком чергування членів Ради по світлиці ( див. дод. 21 )

Рада народознавчої світлиці:

• § Виконує художньо-декоративне оформлення народознавчої світлиці.
• § Обладнує і забезпечує використання функціональних місць.
• § Підтримує в робочому стані бібліотеку підрозділу, газети, журнали, табельні та додаткові технічні засоби виховання, музикальні інструменти, настільні ігри й інше культпросвітмайно.
• § Постійно вдосконалює  народознавчу світлицю з метою підвищення її комфортності.
• § Підтримує чистоту й порядок в народознавчій світлиці та постійне її функціонування згідно прямого призначення.

Основне завдання ради народознавчої світлиці – забезпечення розумного відпочинку особового складу підрозділу у вечірній час, у вихідні (святкові) дні.

Рада під керівництвом командира, його заступників вивчає інтереси й запити особового складу, планує, організує і проводить різноманітні заходи інформаційно-виховної, культурно-художньої та спортивної роботи згідно ротному розкладу і розпорядку дня.

У встановлені години члени ради несуть чергування в народознавчій світлиці, спостерігають за порядком і разом з іншими активістами організують диспути, вікторини, виступи художньої самодіяльності, різноманітні ігри, спортивні та інші заходи.

Між членами ради розподіляються обов’язки, які охоплюють питання оформлення народознавчої світлиці, організації роботи художньої самодіяльності, спортивних секцій, пересувної бібліотеки, ведення підшивки газет тощо. Радою складається щомісячний план роботи.

Згідно з вимогами Директиви МО України Д-6 від 1.02.1994 року проводяться конкурси-огляди народознавчих світлиць один раз у два роки в два етапи:

1-й етап – в частинах, до Дня незалежності України;

2-й етап – в оперативному командуванні, до Дня Збройних Сил України.

 

16.4.Методика організації художньої  самодіяльності

підрозділу

 

Художня самодіяльність – важливий засіб виховання, зміцнення військової дисципліни, підвищення культурного рівня особового складу, який сприяє повнішому задоволенню духовних потреб, розкриттю та розвитку творчих здібностей військовослужбовців.

Створення художньої самодіяльності у підрозділі починається:

по- перше, з вивчення особового складу і виявлення талантів і здіб­ностей у військовослужбовців;

по-друге, з визначення мети художньо-самодіяльних заходів;

по-третє, з підбору репертуару. (Його основу повинні складати твори військово-патріотичного спрямування. Також в репертуар вклю­чаються ліричні, комічні, сатиричні та інші твори різних видів сценічного мистецтва.)

в-четвертих – планування і організація репетицій.

Після відбору учасників їх слід зібрати, допомогти вибрати з їх числа найбільш авторитетного та підготовленого воїна в якості керівника, намітити загальну програму діяльності.

Важливо забезпечити учасників необхідними музичними Істру-ментами та реквізитом. Для цього, якщо не вистачає можливості підрозділу, можна звернутися за допомогою в клуб частини (можуть бути й такі варіанти, як допомога шефів або використання особистих інструментів військовослужбовців).

В подальшому слід вирішити проблему з визначенням репертуару, програми майбутніх виступів. При цьому потрібно враховувати рівень виконавчої майстерності учасників, запити військовослужбовців, інтереси формування у особового складу високого етичного смаку, виховання у нього якостей громадянина – патріота і воїна-професіонала. Тут також доцільно порадитися з компетентними людьми, перш за все з начальником клубу.

З його допомогою розробити графік та визначити місце прове-дення репетицій (все це потрібно затвердити у командира підрозділу). Краще за все репетиції проводити в окремому приміщенні або клубі частині, щоб виключити присутність сторонніх осіб.

Після цього, як програма буде відповідним чином підготовлена, колектив художньої самодіяльності слід активно використовувати з метою забезпечення відпочинку особового складу, зняття психолого-фізичного перевантаження і виховання військовослужбовців. Концертні номери і програми в цьому плані можуть стати важливим чинником організації вихідних і святкових днів, вечорів відпочинку та зустрічей з цікавими людьми, літературних і тематичних ранків, насамкінець, відпочинку в ході польових занять, навчань, різного роду робіт тощо.

Якщо колектив самодіяльності створюється знову, то бажано організувати репетиції 2-3 на тиждень в вільний час і вихідні дні. Най-більш складно організувати репетиції хору роти, в якому бере участь значна кількість людей. Час репетицій необхідно узгоджувати з графіком нарядів, проведенням інших заходів, підготовкою до свят, знаменних дат.

Концерт ротної самодіяльності можна починати з літературно-художньої композиції, виступів декламаторів.

Пропонується чергувати різні номери і види сценічного мистецтва. Все повинно підпорядковуватись єдиному сюжетному замислу.

Закінчувати доцільно виступом танцювального або хорового колективу, іншими номерами, які справляють сильне емоційне враження на вояків, закликають їх успішно вирішувати наступні завдання.

Заступник командира роти з виховної роботи, або офіцер (прапорщик), призначений коман-диром  повинні:

• § на основі глибокого вивчення індивідуальних особливостей кожного військовослужбовця разом з командиром роти, коман­дирами взводів підбирати основний актив художньої самоді­яльності;
• § разом з активом розробляти і оновлювати репертуар художньої самодіяльності;
• § складати графіки репетицій і організовувати їх проведення;
• § розвивати у військовослужбовців інтерес до художньої самоді­яльності, ініціативу і прагнення розкрити свої творчі здібності;
• § разом з активом роти ретельно продумувати і складати програму кожного концерту, виступу;
• § організувати виступи художньої самодіяльності у підрозділі, в інших підрозділах, в цивільних організаціях;
• § використовувати в організації художньої самодіяльності можливості клубу, бібліотеки, шефських зв’язків;
• § ставити питання про розвиток художньої самодіяльності на нарадах, загальних зборах, висвітлювати їх в наочній агітації;
• § заохочувати активістів художньої самодіяльності, вивчати і розповсюджувати їх досвід серед особового складу.

 

16.5.Методика проведення окремих заходів

 культурно-виховної, просвітницької роботи

 

Проведення читацької конференції

 

Читацька конференція – одна з найбільш розповсюджених та доступних форм пропаганди книги. Вона сприяє розширенню культурного світогляду, розвиває інтерес до читання, навики самостійної роботи над книгою, допомагає формуванню естетичного смаку і вирішенню завдань виховання військовослужбовців.

Вони проводяться в бібліотеках, клубах, в підрозділах (ротах, батальйонах).

Організуються психологом роти разом з бібліотекою (в разі відсутності штатного бібліотечного працівника – офіцерами і активом підрозділу).

Підготовка потребує достатньо великого обсягу роботи і починається заздалегідь.

Підготовка і проведення читацької конференції включає:

1. Вибір теми або твору для обговорення. Бажано, щоб читацька конференція планувалася з урахуванням плану бойової і гуманітарної підготовки, завдань, які стоять перед частиною і підрозділом.

Досвід показує, що дуже важливо вибрати такий твір (твори), який би торкався актуальних питань, ставив гострі проблеми моралі, людських стосунків, впливав на думки і відчуття читачів.

2. Складання плану підготовки і проведення читацької конференції. (включає тему, основні питання, теми виступів, визначаються порядок, термін і місце проведення, передбачаються виступи авторів, прототипів героїв, учасників подій, що описуються (якщо є можливість їх запросити); заходи пов’язані з переглядом кінофрагментів, оглядом виставок, вітрин, стендів по темі конференції).

В підготовчий період у плані передбачаються такі заходи, як:

• § організація читання книг, які виносяться на обговорення;
• § проведення інструктивних нарад з активом;
• § підготовка тих, хто виступатиме (з кожного питання готуються по 2-3 людини);
• § проведення консультацій для тих, хто готується виступати з питань пояснення методики користування текстом книги і критичною літературою, як скласти тези виступу;
• § підготовка ведучого;
• § організація читання книги (книг), яка буде обговорюватись;
• § облік осіб, які прочитали книгу;
• § оформлення в бібліотеці (народознавчій світлиці) виставки літератури з рецензіями і відгуками на книгу;
• § проведення голосних читань тощо.

Для інформації особового складу про конференцію можна використати стінгазету, бесіди з солдатами, радіовузол частини.

Програма читацької конференції може складатись з елементів:

• § вступне слово ведучого (10-15хв) під час якого він ознайомлює учасників з метою, задачами і порядком проведення, коротко інформує про значення і основний зміст твору, акцентує увагу на проблемах обговорення, коротко зупиняється на біографії автора;
• § основна частина – виступи читачів, обмін думками про зміст, дії і вчинки літературних героїв, їх зв’язок із сучасністю, з життям підрозділу, поведінкою товаришів.
• § заключне слово ведучого, який узагальнює виступи, відзначає найбільш цікаві з них, викладає вірну точку зору щодо суперечливих питань, відповідає на запитання читачів.

Методика підготовки і проведення кіновечору

 

Кіновечір є оперативною формою кінопропаганди. Це разовий культурно-просвітницький захід, який дозволяє протягом 1,5-2 годин розкрити засобами кіно ту чи іншу тему. Основу кіновечору складає показ фрагментів документальних, науково-популярних або художніх кінофільмів.

Організуються кіновечори, як правило, клубами частин за активної участі психологів рот та активу.

Підготовка кіновечору включає:

• § визначення теми;
• § створення ініціативної групи з підготовки кіновечору;
• § відбір кінофільмів, подання заявки на кіновідеобазу (пункт);
• § складання плану або програми;
• § підбір кінофрагментів;
• § підготовка виступаючих;
• § оповіщення особового складу;
• § демонстрація кіноматеріалів та їх обговорення.

Відкриває і веде кіновечір, як правило, офіцер-вихователь. Після огляду проводиться  обговорення.

До кіновечору актив може оформити виставку фотоілюстрацій, репродукцій картин, книг і журналів. Виправдовує себе практика проведення кіновечорів, які складаються тільки із хронікально-документальних та науково-популярних фільмів.

 

Обговорення кінофільмів.

 

Обговорення фільмів - оперативна форма роботи з особовим складом, яка  дозволяє військовослужбовцям глибоко з’ясувати зміст фільму, виразити своє ставлення до його проблем, вчинків його героїв, дозволяє зробити виховну роботу більш переконливою і наочною.

Підготовка до обговорення кінофільму проводиться завчасно і передбачає:

• § визначення фільму, тема якого була б актуальною і викликала б інтерес;
• § підбір літератури і матеріалів періодичної преси з даної теми;
• § оповіщення особового складу про перегляд та обговорення кінофільму;
• § створення реклами, яка розповідає про фільм;
• § з’ясування приблизних питань, які бажано б обговорити.

Обговорення починається з короткого вступу, в якому розкривається про тему фільму, коротко знайомлять з авторами сценарію, режисером, акторами, особливостями створення фільму.

Після перегляду фільму починається широкий обмін думками, а в кінці керівник підводить підсумки обговорення, відповідає на запитання, що виникли. Якщо при обговоренні виникли розбіжності з деяких питань, необхідно аргументовано і переконливо доказати правильність одних та помилковість інших думок.

Перегляд кінофільму може бути організований заздалегідь, а обговорення відбутися через декілька днів з таким розрахунком, щоб воїни мали змогу глибше усвідомити його зміст, ідеї, гру акторів і т.п., підготуватися до виступів.

 

Вечір техніки

 

Проводяться в частинах і підрозділах із метою пропаганди тих чи інших зразків техніки і озброєння, її можливостей і правил експлуатації.

Часто вони проводяться в спеціальних класах, артилерійських, танкових і автомобільних парках.

Однією з особливостей вечорів техніки є те, що в ході їх проведення організується показ зразків зброї і техніки, прийомів їх бойового застосування з відповідними поясненнями.

Вечір техніки готується заздалегідь. Підготовчий період включає:

• § складання плану підготовки і проведення вечора техніки;
• § підготовка доповідача;
• § вибір та наочне оформлення місця проведення вечора;
• § оповіщення особового складу;
• § підготовку воїнів для показу дій на техніці;
• § запрошення кращих фахівців, ветеранів;
• § підготовка виставок зброї, тренажерів, навчальних посібників, фотовиставок, виставок технічної літератури, плакати тощо.

Для механізованих підрозділів доцільно проводити вечори техніки, присвячені озброєнню інших родів військ частини (наприклад, артил­е­рійських, танкових, інженерних, зв’язку, хімічних, розвідки).

Командування підрозділу заздалегідь домовляється з коман­дуванням підрозділу іншого роду військ про порядок проведення вечору, яку техніку і де показати.

Із кожного виду техніки готуються фахівці. Вечір може відкрива­ти представник механізованого підрозділу. Далі виступають предста­вники підрозділу іншого роду військ, які знайомлять воїнів із можливостями і правилами експлуатації техніки, яка знаходиться на озброєнні цього підрозділу. Цінність такого вечору полягає в тому, що він сприяє зміцненню військового товариства воїнів різних видів військ.

 

Технічний гурток

 

Військово-технічні гуртки являються активною формою військово-технічної пропаганди.

Основна мета створення технічних гуртків – допомога воїнам в розширенні і поглибленні військово-технічних знань, оволодінні суміжними спеціальностями, отриманні

Гуртки створюються в частинах, підрозділах (ротах, батареях, бо­йових частинах кораблів). Доцільно в частині створювати декілька тех­ніч­них гуртків, кожний з яких об’єднує воїнів однієї чи декількох близь­ких спеціальностей. Якщо в гуртку налічуються десятки військово­служ­бовців, то їх необхідно розбити на групи по підрозділам (по 10-15 чол.).

Створення гуртків передує велика організаторська робота коман­ди­рів, офіцерів-вихователів сумісно з активом щодо:

• § визначення назви і кількості гуртків, що створюються, їх чисельного складу;
• § підбору керівників;
• § з’ясуванню рівня підготовки слухачів;
• § визначення місць занять;
• § відпрацювання приблизного плану роботи;
• § визначення необхідного матеріального забезпечення.

На підставі попередньої роботи видається наказ по частині, в якому визначається в яких (якому) підрозділі, на який термін (на увесь період навчання або на час вивчення найбільш важливих тем технічної підготовки) створюються технічні гуртки та інші організаційні питання.

Після видання наказу проводиться добровільний запис військово­службовців.

Узгоджуються перспективні плани (програми) роботи гуртків з урахуванням плану бойової підготовки. План складається керівником гуртка, в ньому визначаються мета, питання, що необхідно вивчити і час, необхідний для цього. На основі програми складається розклад занять, де вказуються теми, хто, де і коли проводить заняття.

З числа найбільш технічно грамотних військовослужбовців може обиратися Рада технічного гуртка (або методична рада), яка допомагає керівникові в підготовці і проведенні занять. Як правило, обирається заступник керівника гуртка.

Заняття в технічних гуртках проводяться в позаучбовий час, як правило раз на тиждень по 1-2 години.

Важливими напрямками діяльності технічних гуртків є вивчення передових методів роботи кращих фахівців, пропаганда найбільш дометаних способів прийомів роботи на техніці, ведення бою, показ зразкової роботи на техніці, формування у слухачів творчого ставлення до виконання своїх службових обов’язків.

 

Вікторина

 

Вікторина (від латинської - Victoria - перемога) – це вид гри, під час якої військовослужбовцям пропонується відповісти на ряд питань. Як правило, у грі бере участь декілька команд (відділення, взводу). Створюється незалежне журі, яке оцінює відповіді учасників вікторини та веде облік оцінок.

Мета вікторини – в живій, цікавій формі донести пізнавальну інформацію, стимулювання військовослужбовців до опанування необ­хід­них для військової служби знаннями.

Проведення вікторини, включає в себе три періоди: підготовчий, безпосередньо проведення вікторини, підбиття підсумків.

Під час підготовчого періоду :

• § визначається тема вікторини і доводиться до всіх учасників вікторини не пізніше 10-15 діб до проведення заходу;
• § формується ініціативна група;
• § розробляються питання і сценарій проведення вікторини;
• § готується необхідне матеріально-технічне забезпечення;
• § відпрацьовується методика і критерії оцінки відповідей на питання;
• § підбирається журі, як правило у складі 3-5 чоловік;
• § підбирається ведучий вікторини;
• § готується місце проведення вікторини.

Проведення вікторини починається з короткого виступу ведучого в якому іде знайомство з порядком і умовами проведення заходу.

Після завершення вікторини визначається команда переможець. Організується заохочення тих військовослужбовців, які продемон­стру­вали високу особисту підготовку.

 

Культпохід

 

У вільний від служби час, у передвихідні (передсвяткові), вихідні (святкові) дні, командир взводу (роти) може організувати спільно з активом культпохід особового складу у кіно, театр тощо. Організовуючи такий захід, командир повинен знати, який виховний вплив буде мати цей культпохід. Тому бажано, щоб тематика була цікавою, історичною, носила національний колорит. Культпоходи плануються, проводяться згідно планів з усім особовим складом або певною кількістю людей.

 

Екскурсія

 

Екскурсії є однією з форм політичного, військового, культурного виховання і навчання воїнів. Зміст екскурсії визначається об’єктом вивчення (музей, виробництво, місце історичних подій тощо).

Організуються екскурсії у вихідні (святкові) дні. Відвідуються відповідні заклади і місця з екскурсоводом, який заздалегідь попереджається. Таким екскурсоводом може виступити командир, або добре підготовлений військовослужбовець.

Під час добору теми екскурсії необхідно враховувати побажання особового складу, особливості колективу, місцеві умови. Підсумки екскурсії бажано підводити на заняттях з гуманітарної підготовки, під час проведення інших заходів виховної роботи.

16.6.Методика організації та проведення

 передвихідних, вихідних та святкових днів.

 

Повсякденна діяльність військовослужбовців Збройних Сил України потребує чіткої, продуманої діяльності командирів, штабів, органів військового керівництва з питань організації дозвілля. Особливої уваги посадових осіб всіх рівнів потребують вихідні, святкові та неробочі дні.

Конституція України законодавчо закріпила право громадян України на відпочинок. Відпочинок – це в першу чергу наявність вільного часу. Уміння правильно і змістовно організувати свій вільний час, спрямо-вувати його на розвиток особистості, її здібностей. Уміння продуктивно використовувати вільний час характеризує рівень цивілізованості суспільства і соціалізації особистості.

Вільний час повинен використовуватись продуктивно і ціле­спрямовано. Якщо він використовується бездумно, то може пере­творитись із союзника в недруга, наносити шкоду як особистості так і суспільству в цілому.

Це положення стає актуальним за умов військової служби, особливостями якої є:

1. Жорстка регламентація повсякденного життя;
2. Обмежене коло міжособистісного спілкування і особистість відчуває у повсякденному житті потребу в різноманітних соціальних контактах;
3. Психологічні та фізичні навантаження пов’язані з умовами військової служби;
4. Відірваність особового складу від дому та звичних умов життя;
5. Обмежені умови самореалізації в умовах військової служби та інші фактори.

Військовослужбовці проводять у підрозділах та військових частинах не тільки навчальний час, але й час дозвілля, передвихідні, вихідні та святкові дні. Тому всі організаційні заходи командирів підрозділів і психологів рот із зняття психологічної втоми і відновлення сил військовослужбовців та із забезпечення їх інтелектуального розвитку мають проводитись в інтересах бойової, мобілізаційної готовності, забезпечення боєздатності військових підрозділів.

Розподіл часу у військовій частині здійснюється згідно статей 199-203 “Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України”. Так у статті 203 зазначено: “Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всього особового складу, крім військовослужбовців, залучених до виконання службових обов’язків. Ці дні, згідно з планами, а також вільний від занять час відводяться для відпочинку, проведення культурно-освітньої роботи, спортивних заходів та ігор.” Змістовна, повноцінна організація відпочинку військовослужбовців у вихідні, святкові та неробочі дні допомагає військовій службі, активно впливає на форму-вання позитивної спрямованості на виконання службових обов’язків.

Організовуючи роботу у передвихідні, вихідні та святкові дні слід виходити із принципу безперервності, цілеспрямованості та системності виховного процесу. Тому, проводячи культурно-виховну,  спортивно-масову роботу та організовуючи дозвілля особового складу слід вирішувати наступні завдання:

• § створення умов для зняття психологічного навантаження після напруженої бойової підготовки протягом тижня;
• § створення умов для самореалізації та задоволення духовних, творчих та культурно-мистецьких потреб військовослужбовців та членів їх сімей;
• § залучення до  організації дозвілля всіх категорій військовослужбовців та членів їх сімей;
• § створення позитивної психоемоційної мотивації та спрямованості на виконання завдань бойової готовності.

Завданням організації дозвілля військовослужбовців та членів їх сімей є в першу чергу, виявлення культурних потреб і інтересів особового складу, створення умов для найбільш повної їх  реалізації, надання дозвіллю глибокого ідейно-теоретичного, естетичного змісту. Інакше, здавалось ці цікаві  заходи,  будуть сприйматися як ще один фактор примусу, і замість того, щоб знімати нервове напруження, будуть тільки поглиблювати його, породжуючи невдоволення.

Основними осередками у підготовці заходів вихідних, святкових та неробочих днів є будинки офіцерів, військові клуби та бібліотеки, народознавчі світлиці, музеї, кімнати бойової слави, кімнати історії військових частин та підрозділів, спортивні зали і стадіони, цивільні (релігійні) заклади та установи культури.

На бібліотеки військових частин покладається:

• § здійснення бібліотечного, інформаційного і довідково-бібліо­графічного обслуговування користувачів військових бібліотек в інте­ресах всебічного і своєчасного забезпечення запитів військо­вослужбовців та інших категорій читачів на літературу та інформацію, яка сприяє підвищенню їх загального теоретичного і культурного рівня, рівня військових знань, удосконалення фахової, службової кваліфікації;
• § сприяння та участь засобами і формами бібліотечної  роботи у заходах із реалізації планів вихідних, святкових та неробочих днів військових частин;
• § організація культурного дозвілля та розвитку творчої самодіяльності і активної участі військовослужбовців, членів їх сімей та працівників Збройних Сил України у літературному  житті та мистецькій творчості;
• § активне сприяння організації командирської підготовки офіцерського складу, бойової та гуманітарної підготовки всіх категорій військо­вослужбовців, військово-наукової роботи,
• § участь у підготовці та проведенні наукових конференцій, лекторіїв та інших заходів із пропаганди духовної, історичної та культурної спадщини українського народу, сприяння подальшому розвитку української літератури, літератури народів та етносів, що населяють Україну; історії України та історії українського війська; літератури яка відображає ідейно-теоретичні та правові основи української державності, історичну закономірність утворення незалежної Української держави, роз’яснює соціально-економічну політику держави;

З метою організації цих завдань військові бібліотеки повинні організовувати  та проводити у вихідні, святкові та неробочі дні:

• § творчі зустрічі з письменниками, журналістами, відомими діячами культури та мистецтв;
• § читацькі конференції, презентації книг та нових надходжень до бібліотеки;
• § тематичні літературно-мистецькі вечори,  літературні віталь­ні;­
• § засідання гуртків книголюбів та Ради бібліотеки;
• § тематичні виставки літератури з тем гуманітарної, професійної підготовки а також присвячені визначним датам у літературному житті України та світу тощо.

У підрозділах, про основні заходи виховної роботи на вихідні, святкові та неробочі дні, заступник командира роти з виховної роботи доповідає заступнику командира частини з виховної роботи. Заступник командира частини з виховної роботи, у свою чергу, надає інформацію про основні заплановані заходи у вихідні та святкові дні у відділ  з гуманітарних питань з’єднання (об’єднання).

У підрозділах, де заступника командира роти з виховної роботи штатом не передбачено, план виховних заходів на передвихідні, вихідні та святкові дні складає посадова особа, яку призначив командир підрозділу. План затверджується командиром підрозділу і доводиться до всього особового складу.

Плани культурно-виховних, просвітницьких та спортивно-масових заходів на вихідні, святкові та неробочі зберігаються у заступника командира роти з виховної роботи  протягом поточного року.

Відповідальність за організацію вихідних, святкових та неробочих днів у військовій частині несе командир частини. Заступник командира військової частини з виховної роботи несе відповідальність за організацію підготовки та якість проведення запланованих заходів.

 

В плані проведення вихідних, святкових та неробочих днів передбачаються наступні розділи (див. дод. 22 ):

1. Культурно-масові заходи.
2. Спортивно-масові заходи.
3. Організація дозвілля з особовим складом який знаходиться у відриві від    військової частини.
4. Заходи із забезпечення дотримання заходів безпеки.

Після затвердження плану вихідних, святкових та неробочих днів розпочинається основний етап із підготовки та проведення запла­нованих заходів. 

Наказами та директивами Міністра оборони України, команду­вачів видів та оперативних командувань Збройних Сил України передбачено проведення:

 

 у  передвихідний день (суботу):

• § правового інформування військовослужбовців строкової служби;
• § інструктажу особового складу щодо заходів безпеки;
• § парко-господарчого дня за окремим планом;
• § підведення підсумків парково-господарчого дня;
• § перегляд художнього кінофільму  добовим нарядом та вартою, які заступають;
• § перегляд телепрограми УТН;
• § занять гуртків та клубів за інтересами.

Планування і проведення заходів у неділю пов'язується із знамен-ними датами і подіями в історії держави, області, району, міста, в яких дислокується частина (підрозділ), а також датами і подіями в житті частини (підрозділу) та завданнями, які вирішуються.

 

У вихідний день (неділю):

 

години українознавства

Година відродження проводиться у ранковий час у неділю, або у святковий день із метою пропаганди: духовної, історичної та культурної спадщини українського народу, сприяння подальшому розвитку української культури; ідейно-теоретичних та правових основ української державності, історичної закономірності утвердження незалежності Української держави.

Тематика годин відродження планується завчасно і повинна пов'язуватись з історичними подіями, знаменними датами, державними і релігійними святами протягом місяця, який триває.

 

перегляд телепрограм військової спрямованості

Перегляд цієї та інших телепередач має проводитись під керівництвом відповідальної посадової особи і після закінчення кожна програма може обговорюватись із військовослужбовцями.

 

спортивно-масових заходів.

 Спортивно-масові заходи плануються, організовуються  і прово-дяться під керівництвом начальника фізпідготовки і спорту військової частини. В плані вихідного, святкового та неробочого дня повинно бути передбачено не менше 3 годин на спортивно-масову роботу та заняття фізкультурою та спортом. Для проведення спортивно-масових заходів окремо складається план, завчасно готується необхідне майно для їх проведення та нагородження переможців спортивних змагань. Спортивно-масові заходи повинні проводитись за відповідного медичного забезпечення.

 

культурно-масові заходи

 Культурно-масові заходи плануються і проводяться під керівництвом заступника командира з виховної роботи, офіцерів виховних структур. Час для проведення культурно-масових заходів визначається розпорядком дня, який затверджений командиром частини.  Тематика заходів повинна відповідати вимогам керівних документів і пов'язуватись з життям.

Основними формами роботи під час проведення культурно-масових заходів є:

• § лекції, бесіди, диспути;
• § тематичні вечори та ранки;
• § літературно-художні та музичні конференції, читацькі конференції;
• § обговорення художньої і публіцистичної літератури;
• § творчі зустрічі з працівниками культури, музеїв, учасниками війни, воїнами-інтернаціоналістами, ветеранами Збройних Сил;
• § відвідування історичних місць, місць бойової слави, пам'ят­ників і меморіалів борцям за свободу і незалежність україн­ського народу;
• § вікторини і конкурси;
• § кінолекторії.

Для забезпечення проведення заходів вихідних, святкових та неробочих днів народознавча світлиця підрозділу має бути уком­плектована наступним культурно-освітнім майном:

• § бібліотечка літератури;
• § підшивка журналів і газет;
• § настільні ігри (шахи, шашки, доміно);
• § музичні інструменти (гітара, баян).
• § відпочинок особового складу
• § читання книг, журналів, газет, написання листів.

 

обід особового складу

 Під час обіду особового складу в солдатській їдальні повинні транслюватись радіопередачі місцевого або центрального радіо.

 

перегляд художнього кінофільму.

 Кінофільм отримується на кінобазах згідно з складеним планом- репертуаром і демонструється в клубах частин під керівництвом відповідальної посадової особи та начальника клубу за наявності відеомагнітофону перегляд кінофільмів організовується і проводиться в приміщенні казарми. Відповідальна особа зобов'язана слідкувати за змістовністю відеоматеріалів, що переглядаються особовим складом.

• перегляд та прослуховування "українських теленовин"

Перегляд та прослуховування теленовин проводиться організовано з коментарем заступника командира роти з виховної роботи, або відповідального офіцера.

 

Під час планування, організації і проведення святкових днів слід враховувати специфіку, масштабність і значимість свята, термін його святкування, період і пору, на яку випадає свято. Командири, офіцери виховних структур, працівники клубів, бібліотек мають ретельно готуватись самі і залучати працівників місцевої влади, працівників культури

В дні релігійних свят командири військових частин, начальники військових навчальних закладів, установ Збройних Сил України повинні створити умови для задоволення релігійних потреб віруючими військовослужбовцями.

Великих організаторських зусиль та особливої уваги вима-гають підготовка та проведення дозвілля в святкові дні, коли з найбіль-шою повнотою повинні проявлятись єдність пропагандистської та куль-турно-виховної роботи. Сутність святкового дозвілля полягає в емоційному збагаченні духовного світу військовослужбовців, що досяга-ється урочистістю заходів які проводяться в святкові дні.

Із метою виховання почуття патріотизму, поваги до культури, традицій та святинь України, духовної та психологічної готовності зі зброєю в руках захищати Українську державу та її територіальну метасність, особливу увагу слід зосередити на підготовці і проведенні державних та військових свят:

• § Дня Перемоги;
• § Дня Конституції України;
• § Дня Незалежності України;    
• § Дня Збройних Сил України;
• § Днів видів та родів військ.

Зміст культурно-виховних заходів повинен пов'язуватися з темати-кою свята.

Найбільший виховний ефект від проведення заходів у вихідні, святкові та неробочі дні досягається тільки за умови, коли питання організації дозвілля військовослужбовців, членів їх сімей і працівників Збройних Сил України вирішуються структурами виховної роботи, військовими закладами культури спільно з командирами та офіцерами штабів та управлінь всіх ланок.

Робота з організації дозвілля особового складу Збройних Сил України постійно вдосконалюється, проводиться пошук нових форм, методів культурно-виховної, просвітницької роботи.