|
 |
Стан відносин між військовою і цивільною сферами у державі є показником її демократичного, правового розвитку. Створення оптимальних цивільно-військових відносин та дієвого цивільного контролю над Збройними Силами України сприяє перетворенню армії та інших військових формувань у відкриті і зрозумілі для суспільства, керовані державою інституції, які діють у відповідності до їх призначення за конституцією і законами країни. Цивільний контроль над армією – важливий принцип взаємодії між армією, суспільством і цивільною політичною владою, принцип будівництва збройних сил у демократичному суспільстві. В умовах відкритого суспільства складається особлива модель демократичного цивільного контролю над збройними силами, що спирається на безумовне визнання військовими верховенства цивільної політичної влади. У підсумковому документі Копенгагенської наради в рамках ОБСЄ зазначається, що цивільний контроль над армією – це необхідна умова функціонування цивілізованої держави. 1. Сутність та основні завдання цивільного контролю. Фахівці з проблем цивільно-військових стосунків пропонують різну класифікацію структурних елементів системи цивільного контролю, що включає наступні види. Державний, який здійснюється на рівнях законодавчої, виконавчої і судової влади шляхом юридичного обмеження функціонування збройних сил і військовослужбовців установленим блоком законів. Суспільний контроль, що здійснюється інститутами громадянського суспільства: громадськими організаціями, ЗМІ, за допомогою церкви та інші. “Моральне самообмеження” військових, засноване на розвинених політико-правовій свідомості та культурі демократизму військовослужбовців, керівного складу збройних сил, перш за все. Практичне проявлення даного принципу взаємодії армії й суспільства має безліч варіантів у залежності від національної специфіки, традицій політичної культури. Американська модель громадянського демократичного контролю виявляється в тому, що, по-перше, Конгресу надане право обговорювати та затверджувати воєнний бюджет, вимагати звіту вищого військового керівництва про стан армії, видавати статути, настанови, що регламентують дії військ; по-друге, згідно з Конституцією США, Верховним Головнокомандуючим збройними силами є Президент – виборчий державний діяч, який відповідальний за свою діяльність перед американським народом; по-третє, цивільне міністерство оборони здійснює безпосереднє воєнно-політичне керівництво військами; по-четверте, участь військових у партійній політиці США дуже обмежена, їм забороняється брати участь у партійних кампаніях по виборам будь-якого кандидата; жодний офіцер, який знаходиться на військової службі, не може бути обраним на політичні посади . Німецький варіант громадянського контролю відрізняється тим, що у складі парламенту встановлений спеціальний інститут уповноваженого бундестагу по обороні в якості допоміжного органа під час здійснення ним парламентського контролю. Він обирається парламентом строком на п’ять років, йому підпорядковується й має великі повноваження. Військовослужбовці вважаються “громадянами у військовій формі ”. Їм гарантуються рівні права, в тому числі, вступ у політичні партії (у позаслужбовий час). Заборонена агітація, розповсюдження політичної літератури, поєднання служби з депутатською діяльністю. Подібні системи громадянського контролю існують в Італії, Іспанії, Франції та інших розвинутих європейських країнах. Цивілізоване зниження “питомої ваги ” військовослужбовців-професіоналів у вирішенні політичних проблем, у політичному керівництві суспільством і виробленні адекватної реакції на глобальні, регіональні і внутрішньодержавні проблеми – реальність переважної більшості розвинених країн світу, в яких легітимність демократично обраних органів державної влади не підлягає сумніву. Створені умови для більшої відкритості армії для громадянських інституцій, і мінімализовані питання, які залишаються поза межами впливу з боку засобів масової інформації. Єдиної моделі цивільного контролю над військовими структурами не існує, кожна країна формує власну модель. Але досвід членів і партнерів НАТО дозволяє визначити деякі її спільні знаменники : а) конституційна і правова структура з чітко визначеними повноваженнями та належна збалансованість між державними інститутами в галузі цивільного контролю; б) чітко визначений цивільний контроль над міністерством оборони та військовими установами, причому і у міністерстві оборони, і у військових установах ключові посади обіймають цивільні урядові особи; в) предметний і детальний парламентський нагляд за оборонною політикою та витратами; г) достатня прозорість процесу ухвалення рішень, що припускає ретельну громадську перевірку питань, пов’язаних з обороною, незважаючи на існування незаперечних вимог щодо їх секретності; д) інформаційне забезпечене загальнонаціональне обговорення проблем безпеки, у якому особливу роль відіграють цивільні експерти з урядових кіл, засобів масової інформації, політичних партій, а також незалежні джерела, зокрема, науково-дослідні інститути. Нещодавно ОБСЄ ухвалило Кодекс поведінки, пов’язаний з демократичним контролем над збройними силами. Таким чином, демократичний цивільний контроль над армією базується на трьох основних принципах: підпорядкованість військових цивільній владі; відповідальність цивільних за рівень ефективності силових структур; підзвітність як цивільної влади, так і військових громадянському суспільству. Виходячи із європейського та світового досвіду, Україна формує власну національну модель демократичного цивільного контролю над Воєнною організацією держави. Її основні риси закріплені в Законі України «Про демократичний цивільний контроль над воєнною організацією і правоохоронними органами держави» (схвалений Верховною Радою України у липні 2003 року). Цей Закон з метою захисту національних інтересів України, утвердження і зміцнення конституційних засад демократичної, правової держави у сфері цивільно-військових відносин, забезпечення прав і свобод людини та у відповідності з міжнародними зобов'язаннями, взятими Україною, визначає правові засади організації і здійснення демократичного цивільного контролю над Збройними Силами України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, а, також над правоохоронними органами держави. Цивільно-військові відносини — сукупність правових взаємовідносин між суспільством та складовими частинами Воєнної організації держави, які охоплюють політичні, фінансово-економічні, соціальні та інші процеси у сфері національної безпеки і оборони; Воєнна організація держави — охоплена єдиним керівництвом сукупність органів державної влади, військових формувань, утворених відповідно до Конституції і законів України, діяльність яких перебуває під демократичним контролем суспільства і відповідно до Конституції та законів України безпосередньо спрямована на вирішення завдань захисту інтересів держави від зовнішніх та внутрішніх загроз; Демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією — комплекс здійснюваних відповідно до Конституції і законів України правових, організаційних, інформаційних заходів для забезпечення неухильного дотримання законності й відкритості в діяльності всіх складових частин Воєнної організації та правоохоронних органів держави, сприяння їхній ефективній діяльності і виконанню покладених на них функцій, зміцненню державної та військової дисципліни. Розглянемо основні завдання цивільного контролю. Цивільний контроль має забезпечувати: § пріоритет політичних підходів до вирішення питань військового будівництва, спрямування діяльності всіх складових частин Воєнної організації та правоохоронних органів на реалізацію визначених засадами внутрішньої і зовнішньої політики завдань у сфері національної безпеки і оборони, правоохоронної діяльності з метою становлення і розвитку громадянського суспільства та зміцнення конституційного правопорядку в державі, здійснення визначених Конституцією України функцій у сфері національної безпеки, оборони та зміцнення громадського порядку; § дотримання законності в діяльності всіх складових частин Воєнної організації та правоохоронних органів держави; § підтримання політичної стабільності в суспільстві, створення умов, які унеможливлюють використання Збройних Сил України та інших військових формувань, правоохоронних органів для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності, а також в інтересах окремих осіб, політичних партій, громадських організацій; § попередження та недопущення порушень конституційних прав і свобод, захист законних інтересів громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України, інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, та у правоохоронних органах, осіб, звільнених з військової служби, а також членів їхніх сімей; § урахування громадської думки, пропозицій громадян та громадських організацій при обговоренні й ухваленні рішень з питань діяльності Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів та посадових осіб у сфері оборони, національної безпеки, зміцнення громадського порядку і законності; § виділення відповідно до законів у необхідних обсягах і раціональне використання бюджетних коштів, спрямовуваних на утримання і функціонування Воєнної організації та правоохоронних органів держави, зокрема на реформування Збройних Сил України; § використання за цільовим і функціональним призначенням державного майна, переданого в управління Збройним Силам України та іншим військовим формуванням, а також правоохоронним органам; § своєчасне, повне і достовірне інформування органів державної влади та суспільства про діяльність Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів, забезпечення її відповідності вимогам Конституції і законів України, нормам міжнародного права, реальній військовополітичній і криміногенній обстановці, завданням забезпечення надійної оборони і безпеки держави, зміцнення громадського порядку. Принципи здійснення цивільного контролю. Цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави здійснюється на основі наступних принципів: Ø верховенства права, неухильного дотримання вимог законодавства, яким регулюються цивільно-військові відносини, діяльність Збройних Сил України, інших військових формувань; Ø розмежування функцій і повноважень політичного керівництва Воєнною організацією держави та професійного військового управління Збройними Силами України, іншими військовими формуваннями, правоохоронними органами, унеможливлення дублювання їхніх функцій; Ø взаємодії й відповідальності органів державної влади та органів військового управління у межах, визначених законодавством, за здійснення оборонної політики, за своєчасне і всебічне матеріально-фінансове забезпечення Збройних Сил України, інших складових частин Воєнної організації для виконання покладених на них функцій; Ø деполітизації та деідеологізації контролю. Службові (посадові) особи, здійснюючи згідно із цим Законом функції контролю у сфері оборони і безпеки держави та правоохоронної діяльності, не можуть бути зв’язані рішеннями політичних партій чи громадських організацій; Ø прозорості видатків на національну безпеку і оборону, утилізацію та ліквідацію озброєнь, попередження і ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій; Ø здійснення діяльності Збройних Сил України, інших військових формувань на принципах єдиноначальництва і суворої дисципліни; Ø відкритості для суспільства інформації про діяльність Збройних Сил України та інших складових частин Воєнної організації, яка не становить державну таємницю; Ø відповідальності посадових осіб за своєчасність, повноту і достовірність інформації, що надається, та за реагування на звернення громадян, громадських організацій, виступи засобів масової інформації; Ø судового захисту прав суб’єктів цивільного контролю. Предмет демократичного цивільного контролю. Предметом цивільного контролю у сфері оборони і безпеки, правоохоронної діяльності держави є: - обгрунтованість рішень державних органів з військових питань та питань правоохоронної діяльності з точки зору відповідності їх засадам внутрішньої і зовнішньої політики, міжнародним зобов’язанням України за укладеними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; - хід виконання програм реформування Збройних Сил України, інших військових формувань, зокрема програм переведення Збройних Сил України на контрактну форму комплектування особовим складом, вирішення проблем соціальної і професійної адаптації військовослужбовців, які підлягають звільненню або звільнені в запас чи у відставку, забезпечення їх житлом та конверсії колишніх військових об’єктів, військового, військово-політичного та військово-технічного співробітництва з іншими державами та міждержавними союзами, створення і розвитку виробництва нових видів озброєнь та військової техніки, конверсії оборонних підприємств і виробництв, відчуження і реалізації військового майна, приватизації підприємств, що віднесені до сфери управління Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, інших загальнодержавних програм у сфері оборони і національної безпеки, правоохоронної діяльності; формування і реалізація кадрової політики в цих сферах; - стан військово-патріотичного виховання молоді, підготовка громадян до захисту Батьківщини; - питання експорту та імпорту озброєнь та військової техніки; - дотримання вимог Конституції (254к/96-ВР) та законів України стосовно прав і свобод громадян, які перебувають на службі в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, правоохоронних органах, стану правової і соціальної захищеності осіб, які підлягають призову на військову службу, проходять військову службу або знаходяться в запасі, а також звільнених з військової служби та членів їхніх сімей; - формування, затвердження і використання визначених законом про Державний бюджет України видатків на потреби оборони, національної безпеки, правоохоронної діяльності; дотримання бюджетного законодавства в цих сферах; - формування, фінансове забезпечення і виконання оборонного замовлення, планів мобілізаційної підготовки і мобілізації, заходів щодо утилізації та ліквідації озброєнь, попередження надзвичайних ситуацій та подолання їх наслідків; - участь підрозділів Збройних Сил України в міжнародних миротворчих операціях і антитерористичних діях, спільних військових навчаннях та інших акціях у рамках міжнародного військового та військово-технічного співробітництва; - дотримання законів України при вирішенні питань про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України та під час перебування їх на її території; - дотримання законності при розгляді органами державної влади, військовими посадовими особами звернень і скарг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей. Система та суб’єкти цивільного контролю. Як вже підкреслювалося, у європейських розвинених країнах склалася відповідна система демократичного цивільного контролю. Система цивільного контролю над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави в Україні складається з: - парламентського контролю; - контролю, здійснюваного Президентом України; - контролю з боку органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; - контролю з боку судових органів та нагляду з боку органів прокуратури; - громадського контролю. Суб’єктами цивільного контролю над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави є: - Верховна Рада України; - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; - Президент України; - Рада національної безпеки і оборони України; - Кабінет Міністрів України; - центральні та місцеві органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом; - органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом; - прокуратура України; - судові органи України; - громадяни України та громадські організації, утворювані відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) для здійснення та захисту прав і свобод громадян та задоволення їхніх політичних, економічних, соціальних, культурних інтересів; - засоби масової інформації. Принципове значення для успішного здійснення цивільного контролю має перебування на посту міністра оборони цивільного політичного діяча. Цивільне керівництво міністерством оборони забезпечує громадянську першооснову в будівництві армії, сприяє більш тісному поєднанню життя армії і суспільства, попереджує закритість збройних сил. Усуваючи підпорядкованість військових самим собі, воно зменшує можливість перетворення армії у самостійний центр влади. Цивільний міністр і змішаний (цивільно-військовий) склад міністерства оборони забезпечують в значній мірі пріоритет політичних підходів над військовими (мілітарними) при прийнятті рішень щодо практичного використання армії, а також сприяють її усуненню від політичної боротьби, що веде до стабільності як самої армії, так і усього суспільства. Військове керівництво має можливість зосередитись на професійних справах. Суб’єкти цивільного контролю здійснюють свої повноваження у сфері контролю з дотриманням встановленого законодавством України режиму доступу до інформації, яка віднесена до державної таємниці, а також обмежень, встановлених законом для захисту стратегічних інтересів держави, у тому числі в разі введення надзвичайного і воєнного стану. Оперативні та мобілізаційні плани Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів, оперативно-розпорядчі дії їх посадових осіб контролю з боку громадян та громадських організацій не підлягають. Контроль за діяльністю Служби безпеки України, розвідувальних і контррозвідувальних органів України, оперативних підрозділів, які проводять оперативно-розшукову діяльність, а також підрозділів дізнання та досудового слідства здійснюється з дотриманням вимог законів України “Про Службу безпеки України” (2229-12), “Про розвідувальні органи України” (2331-14), “Про контррозвідувальну діяльність” (374-15), “Про оперативно-розшукову діяльність” (2135-12), “Про Військову службу правопорядку в Збройних Силах України” (3099-14), інших законів та Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05, 1002-05, 1003-05). Таким чином, демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією держави в Україні будується у дусі принципів європейської демократії та здійснюється у суворо визначеному правовому полі. Даний контроль має системний характер та реалізується на державному та громадському рівнях. 2. Напрями державного та громадського контролю над Збройними Силами України. Закон України “Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави”розподіляє функції між різними гілками влади стосовно контролю над Збройними Силами України. Провідна роль у державному контролі над Збройними Силами належить парламенту, оскільки він у найбільш повному вигляді є виразником інтересів усіх прошарків і груп населення. Верховна Рада України як вищий законодавчий орган здійснює функції цивільного контролю через постійні парламентські комітети: Комітет з питань національної безпеки і оборони; Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності; Комітет з питань бюджету, а також через Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та Рахункову палат. Верховна Рада України, реалізуючи установчі й законодавчі функції та здійснюючи парламентський контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави, відповідно до Конституції України: § визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики; § визначає основи національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського правопорядку; § затверджує загальну структуру, чисельність, визначає функції Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Міністерства внутрішніх справ України; § визначає основи правового і соціального захисту та види пенсійного забезпечення військовослужбовців; § при затвердженні Державного бюджету України визначає розмір витрат на забезпечення оборони, державної безпеки України і громадського порядку із зазначенням конкретного спрямування бюджетних асигнувань; § розглядає за поданням Кабінету Міністрів України і затверджує загальнодержавні програми реформування та розвитку Збройних Сил України, правоохоронних органів, вирішення соціальних проблем, а також інші програми, що стосуються оборони і безпеки держави, програми військового, військово-політичного та військово-технічного співробітництва з іншими державами та міждержавними союзами; § при обговоренні звітів і доповідей Кабінету Міністрів України про виконання Державного бюджету України розглядає стан і доцільність використання бюджетних коштів, виділених на потреби національної оборони, забезпечення державної безпеки і громадського порядку; § обговорює хід реформування Збройних Сил України, інші питання функціонування Воєнної організації та правоохоронних органів держави у форматі “Дня Уряду України” та на парламентських слуханнях; § визначає порядок збереження державної таємниці при інформуванні громадськості про діяльність Воєнної організації і правоохоронних органів держави; § визначає правовий режим державного кордону України; § визначає правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації та затверджує укази Президента України про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації; § оголошує за поданням Президента України стан війни та укладення миру і схвалює рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України; § схвалює рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави, у тому числі для участі в міжнародних миротворчих операціях і антитерористичних діях, та про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України; § надає згоду на обов’язковість міжнародних договорів України, в тому числі тих, що безпосередньо стосуються Воєнної організації держави і правоохоронної діяльності. Народні депутати України відповідно до Конституції (254к/96-ВР) і законів України: - здійснюють право законодавчої ініціативи щодо правового регулювання проблем національної безпеки і оборони, правоохоронної діяльності; - беруть участь в обговоренні законопроектів та інших питань, пов’язаних з обороною і безпекою держави, правоохоронною діяльністю, на засіданнях Верховної Ради України, “Днях Уряду України”, парламентських слуханнях, у парламентських комітетах і комісіях; - звертаються на сесії Верховної Ради України із запитом з питань національної безпеки і оборони, боротьби із злочинністю до керівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування, у тому числі до посадових осіб Збройних Сил України та інших військових формувань, правоохоронних органів, які зобов’язані у встановлений законом термін повідомити народного депутата України про результати розгляду його запиту.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, здійснюючи повноваження, визначені Конституцією України цим та іншими законами України: - перевіряє стан додержання конституційних прав і свобод осіб, які підлягають призову, проходять військову службу, перебувають у запасі та призвані на збори, осіб, звільнених з військової служби, а також членів їхніх сімей; - має право запитувати та отримувати від керівників та інших службових (посадових) осіб Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів, при неухильному дотриманні встановленого режиму таємності, документи, матеріали та пояснення, необхідні для здійснення повноважень, покладених на них законом; - користується правом невідкладного прийому службовими (посадовими) особами Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів; - для здійснення своїх функцій має право безперешкодно, у тому числі без попередження, відвідувати, при дотриманні встановленого режиму, військові частини та підрозділи, а також бути присутнім на засіданнях колегіальних органів Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів при обговоренні питань, що належать до повноважень Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Для здійснення контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина у сфері національної безпеки і оборони, правоохоронної діяльності затверджується представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у справах захисту прав військовослужбовців, повноваження якого обмежуються терміном повноважень Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у справах захисту прав військовослужбовців не може бути особа, яка перебуває на дійсній військовій службі. Про свою діяльність та стан справ із додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, правоохоронних органах Уповноважений Верховної Ради України з прав людини періодично інформує громадськість, у тому числі через засоби масової інформації. Президент України як глава держави і гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України прав і свобод людини і громадянина і як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України при здійсненні своїх державних функцій відповідно до Конституції і законів України: Ø вносить на затвердження Верховної Ради України пропозиції щодо загальної структури, чисельності, визначення функцій Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України; Ø призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів; присвоює вищі військові звання; Ø вносить до Верховної Ради України пропозиції про оголошення стану війни та приймає рішення про використання Збройних Сил України в разі збройної агресії проти України; Ø приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України з внесенням рішення на затвердження Верховною Радою України; Ø приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує в разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації з визначенням участі в здійсненні пов’язаних із цим заходів Збройних Сил України та інших військових формувань — з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України; Ø вживає заходів щодо припинення діяльності незаконних воєнізованих формувань, а також будь-яких спроб використання Збройних Сил України та інших військових формувань, правоохоронних органів для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності; Ø приймає рішення — з внесенням їх на схвалення Верховною Радою України — про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави, у тому числі для участі в міжнародних миротворчих операціях, та про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України; Ø розглядає перед внесенням на затвердження Верховною Радою України розроблені Кабінетом Міністрів України загальнодержавні програми у сфері національної безпеки і оборони, програми військового, військово-політичного та військово-технічного співробітництва України з іншими державами та міжнародними союзами. Ø Контроль за діяльністю Збройних Сил України, інших військових формувань і органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони та правоохоронної діяльності Президент України здійснює як безпосередньо, так і через очолювану ним Раду національної безпеки і оборони України та створювані ним у разі необхідності відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України допоміжні служби. Рада національної безпеки і оборони України здійснює контроль над Воєнною організацією держави на підставі Конституції України порядку і в межах компетенції, визначених Законом України “Про Раду національної безпеки і оборони України” (183/98-ВР). Рішення РНБОУ вводяться в дію указами Президента України. Про свою діяльність РНБОУ інформує громадськість, у тому числі через засоби масової інформації. Кабінет Міністрів України
Органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації в межах повноважень, визначених Конституцією і законами України: - контролюють хід допризовної підготовки, відбір військовими комісіями громадян призовного віку на військову службу; - забезпечують виконання законодавства стосовно дотримання прав та соціальних гарантій громадян, які можуть бути призвані на військову службу, перебувають на військовій службі, звільнені з військової служби, та членів їхніх сімей; - сприяють розташованим на відповідній території підрозділам Збройних Сил України та інших військових формувань, правоохоронним органам у виконанні покладених на них завдань; - мають право заслуховувати доповіді посадових осіб органів управління Збройних Сил України, інших військових формувань, дислокованих на території регіону, про виконання вимог законодавства стосовно правового та соціального захисту громадян, які мають бути призвані на військову службу, перебувають на військовій службі, звільнених у запас чи відставку, пенсіонерів та членів їхніх сімей; - здійснюють контроль за дотриманням у розташованих на території регіону військових частинах, органах та закладах Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органах земельного, податкового, господарського, трудового, житлового законодавства та законодавства з питань охорони довкілля; - узгоджують — з точки зору забезпечення безпеки громадян — плани проведення на території регіону військових навчань та інших заходів, пов’язаних з участю і присутністю великої кількості людей; - розробляють оперативні плани і забезпечують взаємодію органів місцевого самоврядування, місцевих державних адміністрацій і відповідних структур військового управління при виконанні завдань територіальної оборони; - отримують від керівництва дислокованих на території регіону військових частин і підрозділів Збройних Сил України, інших військових формувань необхідну інформацію про загрозу або масштаби забруднення довкілля радіоактивними, отруйними та іншими небезпечними речовинами внаслідок аварій на військових об’єктах або з військовою технікою, а також щодо наявності і можливостей сил, засобів і ресурсів на підпорядкованій території для організації узгоджених дій у надзвичайних ситуаціях; - інформують громадськість, у тому числі через засоби масової інформації, про свою діяльність у вирішенні завдань, пов’язаних з національною безпекою і обороною, боротьбою із злочинністю. Для виконання цих завдань місцеві ради можуть утворювати депутатські комісії з питань демократичного цивільного контролю, а в місцевих державних адміністраціях можуть створюватися необхідні підрозділи.
ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ НАД ВОЄННОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ І ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ ДЕРЖАВИ Громадяни України беруть участь у здійсненні цивільного контролю над Воєнною організацією держави та правоохоронними органами як через громадські організації, членами яких вони є, через депутатів представницьких органів влади, так і особисто шляхом звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та його представника у справах захисту прав військовослужбовців або до іншого державного органу в порядку, визначеному Конституцією України та Законом України “Про звернення громадян”. Громадським організаціям, зареєстрованим у встановленому порядку, гарантується відповідно до Конституції України цього Закону і статутних положень можливість: - запитувати та отримувати в установленому порядку від органів державної влади, у тому числі від органів військового управління, інших організацій, підприємств і установ, що належать до Воєнної організації держави, правоохоронних та інших органів інформацію, яка не містить державної таємниці, з питань діяльності Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронної діяльності; - проводити наукові дослідження з проблем військового будівництва, організації оборони, забезпечення безпеки країни, боротьби із злочинністю, проводити публічне обговорення їх результатів, створювати для цього громадські фонди, центри, колективи експертів тощо; - проводити громадську експертизу проектів законів, рішень, програм, представляти свої висновки і пропозиції відповідним державним органам для врахування в ході реформування Збройних Сил України, інших складових частин Воєнної організації та правоохоронних органів держави; - брати участь у громадських дискусіях та відкритих парламентських слуханнях з питань реформування і діяльності Збройних Сил України, інших ланок Воєнної організації та правоохоронних органів держави, проблем правового і соціального захисту військовослужбовців, членів їхніх сімей; - знайомитися з умовами служби, життя і побуту військовослужбовців; - через суб’єктів права законодавчої ініціативи виступати із законодавчими ініціативами в галузі військового будівництва, правоохоронної діяльності, соціального захисту військовослужбовців, пенсіонерів та членів їхніх сімей. Засоби масової інформації, висвітлюючи проблеми у сфері національної безпеки і оборони, боротьби із злочинністю, на основі об’єктивної інформації про службу, життя і побут військовослужбовців, процеси, що відбуваються в армійському середовищі, формують громадську думку, сприяють підвищенню престижу служби захисників Вітчизни, зміцненню довіри суспільства до Збройних Сил України, інших складових частин Воєнної організації держави, правоохоронних органів. Засоби масової інформації: § у встановленому порядку можуть запитувати та безоплатно отримувати від органів військового управління, інших органів державної влади, організацій, підприємств і установ, які належать до Воєнної організації держави, правоохоронних органів, відкриту інформацію, документи і матеріали з питань, віднесених до їхньої компетенції. Керівники відповідних органів, установ, підприємств і організацій зобов’язані безперешкодно надавати таку інформацію; § поширюють отриману інформацію через пресу, радіо, телебачення, засоби глобальної інформаційної мережі Інтернет та в інший спосіб, дотримуючись вимог законодавства щодо збереження державної таємниці; § публікують офіційні відповіді органів державної влади та військового управління на матеріали, що були оприлюднені раніше. З метою систематичного інформування громадськості про діяльність Воєнної організації держави і правоохоронних органів, наявні проблеми в цій сфері та їх вирішення відповідні органи державної влади та військового управління періодично, за заздалегідь оприлюдненим розкладом, проводять прес-конференції, вміщують на веб-сторінках Інтернету і оновлюють відповідні матеріали. З цією ж метою періодично — раз на рік — видається “Біла книга” про діяльність Збройних Сил України. З метою забезпечення відкритості для громадськості функціонування Воєнної організації держави, створення необхідних умов для здійснення демократичного цивільного контролю в цій сфері державні органи, діяльність яких пов’язана з Воєнною організацією держави, охороною громадського порядку і боротьбою із злочинністю, сприяють визначеним цим Законом суб’єктам цивільного контролю в одержанні необхідної інформації і надають допомогу у виконанні їхніх функцій. Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ України, інші центральні органи виконавчої влади, органи військового управління, їх посадові особи зобов’язані розглядати звернення громадських організацій, військовослужбовців та інших громадян, повідомлення засобів масової інформації про порушення прав військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, членів їхніх сімей або неналежне виконання наданих законом повноважень і функцій відповідними органами у сфері оборони, національної безпеки, охорони громадського порядку, їх посадовими і службовими особами та у встановлений законом строк повідомляти заявників і засоби масової інформації про результати розгляду та вжиті заходи. Інформування громадськості, здійснення взаємодії Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів з Верховною Радою України, громадськими організаціями, засобами масової інформації покладається на одного із заступників керівника (державного секретаря) міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, якому підпорядковуються створювані у зазначених органах прес-служби та підрозділи по зв’язках із громадськістю. До складу військових рад видів і родів військ, оперативних військових напрямків за погодженням з Президентом України можуть включатися представники центральних і регіональних органів виконавчої влади. Прес-служби та відділи по зв’язках з громадськістю оперативно надають засобам масової інформації об’єктивну та повну інформацію про діяльність Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів. Висновки з лекції: 1. Демократичний цивільний контроль над армією – важливий принцип взаємодії між армією, суспільством і цивільною політичною владою, принцип будівництва збройних сил у демократичному суспільстві. В умовах відкритого суспільства складається особлива модель демократичного цивільного контролю над збройними силами, що спирається на безумовне визнання військовими верховенства цивільної політичної влади. 2. Демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією — комплекс здійснюваних відповідно до Конституції і законів України правових, організаційних, інформаційних заходів для забезпечення неухильного дотримання законності й відкритості в діяльності всіх складових частин Воєнної організації та правоохоронних органів держави, сприяння їхній ефективній діяльності і виконанню покладених на них функцій, зміцненню державної та військової дисципліни. 3. Закон України “Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави” розподіляє функції між різними гілками влади стосовно контролю над Збройними Силами України та іншими інституціями Воєнної організації держави. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
© i-bictashev |