Виховання воїнів – це головна складова частина військово-педагогічного процесу в Збройних силах України, яка є складним соціальним явищем.

Воно спрямовано на формування у вихованців наукового світогляду, особистісних рис громадянина України на основі відродження традицій національної свідомості і самосвідомості, військового (військово-професійного), морального, правового, фізичного, екологічного розвитку, досягнення високого морально-психічного стану особового складу, згуртування військових підрозділів і частин, підтримання їх готовності успішно вирішувати різноманітні та багатогранні завдання військової служби як в мирний, так і воєнний час.

 

У теорії військового виховання і навчання провідним та найширшим поняттям є виховний процес. У зв’язку з важливістю цього процесу досить актуальним є з’ясування його змісту. Це пов’язано ще з тим, що у педагогічній науці немає чіткого однозначного визначення категорії “процес виховання чи виховний процес”. Вихідними поняттями є “процес” і “виховання”.

Саме поняття процес походить від латинського слова “processus”, яке означає проходження, просування вперед.

Процес – це зміна стану системи виховання військовослужбовців як цілісного військово-педагогічного явища, послідовне поступове просування вперед для досягнення цілей виховання, розвитку і психологічної підготовки військовослужбовців та військових підрозділів, гармонійного формування і розвитку особистості військовослужбовця.

Виховання – процес цілеспрямованого, систематичного формування особистості, зумовлений законами суспільного розвитку, дією багатьох об’єктивних і суб’єктивних факторів”.

Процес виховання – цілісний процес, в якому органічно поєднані змістова і процесуальна сторони. Змістова сторона процесу виховання характеризує сукупність виховних цілей. Процесуальна – характеризує самокерований процес педагогічної взаємодії вчителя й учня, що включає організацію і функціонування системи виховної діяльності й самовиховання учнів, спрямованої на реалізацію виховних цілей і формування позитивного досвіду самовдосконалення учнів.

Його основним завданням є формування і розвиток особистості вихованця на основі:

• § наукового світогляду,
• § духовності,
• § активної життєвої настанови,
• § переконаності,
• § сукупності знань, навичок, умінь,
• § основ професійної майстерності.

Як вихователі, так і вихованці у виховному процесі мають свої певні особливості. Вихователі його організують, керують і контролюють його перебіг, оцінюють результати та вносять певні необхідні корективи, мають такі особливості:

1)    несуть високу відповідальність за організацію і кінцеві результати всіх видів діяльності вихованців (навчальної, суспільно-громадської) та особистої поведінки;

2)    поєднують функції вчителя, вихователя, керівника і організатора всього цього процесу.

Вихованці в руслі сучасних гуманних педагогічних концепцій обов’язково мають бути суб’єктами виховання, розвитку і самовиховання. У зв’язку з цим, вихователям необхідно добре знати їх індивідуально-психічні особливості. Їх незнання або недостатнє урахування у виховному процесі може звести нанівець усі зусилля вихователів, тому що тільки при активній участі всіх вихованців у цьому процесі можна досягти певних позитивних результатів, а в протилежному випадку – взагалі втрачається його смисл. Безумовно, поряд із загальними і типовими необхідно враховувати також національні, регіональні, професійні особливості вихованців, різний життєвий досвід, рівні підготовленості. Найголовніша задача вихователів стосовно вихованців – це зробити їх активними, свідомими, зацікавленими та самостійними учасниками процесу виховання.

 

Процес виховання військовослужбовців – це динамічне складне явище, яке здійснюється на основі цілеспрямованого й організованого впливу на розум, почуття, волю воїна з метою формування всебічно і гармонійно розвиненої його особистості.

 

Специфічними ознаками процесу виховання військовослужбовців Збройних сил України є:

• § систематичність;
• § цілісність,
• § комплексність,
• § планомірність;
• § двосторонність;
• § неперервність і тривалість;
• § багатогранність завдань і різноманітність змісту;
• § залежність від специфіки військово-професійних завдань і необхідності формування громадянина України;
• § багатство форм, методів і засобів виховного впливу;
• § поступове виявлення результатів виховних впливів.

Глибоке і правильне їх розуміння сприяє якісній організації та ефективному проведенню цього цілеспрямованого, різнопланового і змістовного військово-педагогічного явища. Охарактеризуємо деякі ознаки.

Виховний процес у Збройних силах України представляє струнку систему, яка складається з певних елементів (компонентів), має структурні складові, виходячи з його функцій.

Вона складається з великої кількості взаємопов’язаних елементів: мети, змісту, прийомів, способів і засобів виховної взаємодії суб’єктів виховання, форми та специфіки їх взаємодії, його результатів, різних форм взаємодії цих складових тощо. Системоутворюючими поняттями виховного процесу як системи є мета виховання, виховні впливи та результат. Змінними складовими системи є засоби управління. Це – зміст виховання, методи виховання, матеріально-технічні засоби, організаційні форми виховання військовослужбовців.

Всі ці елементи створюють цілісність і діють у комплексі. Цілісність і комплексність являються закономірними властивостями виховного процесу у Збройних силах України. Вони об’єктивно існують настільки, наскільки суспільство має потребу в захисниках Вітчизни. Звідси об’єктивно існує єдність навчання, виховання, розвитку, психологічної підготовки і самовдосконалення військовослужбовців, єдність свідомості та поведінки, єдність змістовної і процесуальної сторони, всебічний розвиток особистості військовослужбовця та формування громадянина України. Інакше кажучи, не можна формувати особистість військовослужбовця частками чи окремими напрямками, цей процес має бути комплексним і охоплювати різноманітні заходи та, водночас, впливати та формувати особистість військовослужбовця у цілості, а не частками.

Комплексність військово-професійних знань, навичок, умінь і високих морально-бойових і громадянських якостей захисника Батьківщини безпосередньо пов’язана з кінцевим показником виховного процесу – оціночно-результативним компонентом. Умови сучасної війни накладають на психіку людини надзвичайно великі навантаження. Тому виховання воїнів спрямовано на отримання конкретного практичного результату в комплексі, узгодження рівня теоретичних знань та практичних навичок і вмінь, формування наукового світогляду, міцних переконань, морально-психічної стійкості та готовності до виконання складних завдань сучасного бою.

Різноманітний характер цієї підготовки, її фундаментальна і військово-практична спрямованість передбачають чітку організацію, планомірність, неперервність і тривалість виховного процесу. Наявність цих ознак виховання також передбачає складність сучасної бойової техніки та зброї, колективний характер їх застосування, скорочення строків служби військовослужбовців строкової служби, особливості та психологічний зміст сучасної війни.

Все це здійснюється шляхом реалізації таких організаційних дій:

• § виділення конкретних рис і властивостей особистості військовослужбовця, які передбачається виховувати;
• § вивчення вихованця і діагностика розвитку його особистості у цілому та окремих рис і якостей;
• § проектування особистості військовослужбовця на основі зразка-ідеалу захисника Батьківщини;
• § планування виховного процесу і його практичне здійснення;
• § засвоєння вихованцем соціального та військово-професійного досвіду, спеціальних військово-професійних рис і якостей, навичок і звичок поведінки;
• § організація досвіду поведінки та діяльності вихованця відповідно до ідеалу;
• § спонукання вихованця до самовдосконалення своєї особистості та формування його мотивації;
• § контроль, оцінка й коректування ходу та результатів виховних заходів і всього виховного процесу.

Всю цю роботу організує і здійснює суб’єкт виховання, вихователь є основною постаттю виховного процесу. У вихованні все має ґрунтуватися на особі вихователя, тому що виховна сила виливається тільки з живого джерела людської особистості. Ніякі статути і програми, ніякий штучний організм закладу, як би хитро не було придумано, не може замінити особистості в справі виховання без особистого безпосереднього впливу вихователя на вихованця справжнє виховання, що проникає характер, неможливе.

 

Суб’єктами виховання у Збройних силах України є командири (начальники) всіх рівнів, військові колективи, суспільні інститути, сім’ї військовослужбовців тощо. Основну роль серед них виконують командири (начальники), вони є безпосередніми організаторами та учасниками виховного процесу.

До основних функцій вихователя (суб’єкта виховання) належать:

• § організаційно-мотиваційна – забезпечує усвідомлення вихователями сутності процесу виховання військовослужбовців і власного місця у ньому, цілеспрямоване планування виховної роботи та її змістовну реалізацію, формування у вихованців мотивації вдосконалення та самовдосконалення, творче залучення всіх військовослужбовців до їх реалізації;
• § мобілізаційна – забезпечує формування і розвиток у вихованців настанови на творче самовдосконалення, на постійний розвиток позитивних якостей і нівелювання негативних, на творче опанування бойовою майстерністю та якісне виконання функціональних обов’язків;
• § формуючо-розвиваюча – основна, базова функція, сутність якої полягає у формуванні та постійному вдосконаленні у вихованців соціально-ціннісних якостей, забезпеченні гармонійного розвитку особистості військовослужбовця – захисника Батьківщини – та ефективної самореалізації його творчого потенціалу у військовій службі;
• § інформаційно-комунікативна – полягає в активному цілеспрямованому впливі на свідомість, підсвідомість, емоційно-почуттєву, вольову сфери особистості військовослужбовця, формуванні високої культури спілкування і військового етикету, правил повсякденної поведінки, розвитку соціально значимих цінностей серед військовослужбовців;
• § методична – спрямована на формування у учасників виховного процесу навичок і вмінь організації та проведення різноманітних виховних заходів, постійного їх удосконалення;
• § профілактично-перевиховна – полягає у прогнозуванні, попередженні та ліквідації негативних проявів поведінки, психолого-педагогічному попереджанні девіантної поведінки, подоланні та усуненні негативних рис і якостей характеру військовослужбовців, цілеспрямованому формуванні мотивації до постійного самовдосконалення і ліквідації негативних рис характеру;
• § оціночно-контрольна – полягає у контролі, перевірці та оцінці результатів процесу виховання військовослужбовців і внесенні відповідних змін та корективів.

Вихованцями є всі військовослужбовці, військові колективи, сім’ї військовослужбовців, службовці Збройних сил України. Необхідно мати на увазі ряд обставин, які мають суттєвий вплив як на специфіку діяльності будь-якої особистості, так і всього військово-педагогічного процесу. Що мається на увазі? По-перше, особистість – це не пластилін, з якого можна ліпити все, що заманеться вихователю, тому що, з другого боку, особистість – це активна істота з власними життєвими настановами, світоглядом, життєвим досвідом, індивідуально-психічними особливос-тями, конкретними життєвими орієнтирами та планами, а з іншої – гуманістична педагогіка, педагогіка співробітництва, особистісно-орієнтовна педагогіка, передбачають активну участь кожної людини у власному формуванні, становленні та розвитку, дають їй можливість вибрати свій власний життєвий шлях згідно внутрішніми намаганнями та настановами, ґрунтуються на повазі її загальнолюдських цінностей і внутрішньої свободи тощо. Безумовно, у вихованні військовослужбовців обов’язково треба враховувати специфіку їх діяльності, але, в той час, треба пам’ятати не тільки про повсякденні проблеми Збройних сил, а й про майбутні життєві настанови кожного військовослужбовця і у зв’язку з цим формувати внутрішньо розкріпачених, збагачених загально-людськими цінностями, патріотів – громадян України, які мають багатий творчий потенціал. Отже, кожний військовослужбовець має стати архітектором формування, розвитку і самовдосконалення власної особистості. По-друге, не враховується виховний вплив соціального середовища, тобто військового колективу. На практиці ці впливи набагато міцніші та ефективніші, ніж прямі виховні впливи командирів. У більшості випадків невміння врахувати цей соціальний фактор виховання зводить нанівець виховні зусилля командирів і начальників.

 

Отже, сутність процесу виховання полягає в умілій організації та стимулюванні психологічно і педагогічно обґрунтованої діяльності вихованця, в гармонійному та всебічному розвитку його особистості, у формуванні мотивації постійного творчого самовдосконалення та прищепленні його методики.