Виховна робота і морально-психологічне

забезпечення в Збройних силах України.

 

Головним завданням Збройних сил України є їх постійна готовність відбити можливу агресію, звідки б вона не виходила, захистити незалежність, територіальну цілісність і недоторканість кордонів України. Для цього вони мають знаходитись у постійній бойовій готовності та мати відповідний бойовий потенціал. Основу цього потенціалу складають матеріальна і духовна сторона. Історія війн і воєнних конфліктів знає немало прикладів, коли результат бою вирішало не перевага над противником у живій силі та бойовій техніці, а високий морально-психічний стан особового складу як результат ефективного здійснення морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ.

 

Зміст поняття  “морально-психологічне забезпечення”.

Для розкриття сутності морально-психологічного забезпечення (МПЗ) насамперед необхідно визначити зміст та обсяг понять “моральне” і “психологічне”.

Мораль (лат. moralis – моральний; mores – звичаї) – предмет вивчення етики; форма суспільної свідомості, суспільний інститут, яка виконує функцію регулювання поведінки людини... Мораль регулює поведінку людини у всіх без винятку сферах її суспільного життя – у праці й повсякденній поведінці, у політиці і науці, у сім’ї та громадських місцях”, – визначається у словнику з етики.

 

Мораль – це сукупність принципів і норм поведінки людей у відношенні до інших, до суспільства і природи. Спосіб нормативного регулювання поведінки й свідомості людини у всіх сферах індивідуального і суспільного життя, її взаємин із природою. Мораль – це абсолютна моральність, єдина у всі часи для всіх народів, для всього людства.

 

Моральні норми розповсюджуються на всі відносини між людьми. Мораль присутня в усіх сферах діяльності військовослужбовців та актах їх поведінки. В змісті морального кристалізуються суще людське і людяне, прогресивне гуманістичне світовідчуття, світосприйняття та світорозуміння, почуття Батьківщини і обов’язку перед нею, відданості народу і відповідальності за його долю, ставлення до світу, Вітчизни, народу, колективу та інших людей, до обов’язку, війни тощо. Отож, у моралі знаходять своє відображення різні чинники зовнішнього і внутрішнього соціального середовища: політичні, матеріальні, духовні, ідеологічні, національні, військові, бойові тощо.

Моральні принципи і норми, якими керується окрема особистість чи група, – це стійкі мотиви їх вчинків і поведінки. Вони формують відповідну соціально-психічну настанову. Рівень її актуалізації, сила прояву залежать від самої особистості з одного боку, і оточуючого середовища – з іншого. Отож прояв морального завжди має і психічний компонент.

Стосовно збройних сил, навчально-бойової і бойової діяльності військ у мирний і воєнний час часто визначається як моральний фактор. З чого він складається?

• § моральної свідомості;
• § моральних принципів;
• § ідей;
• § норм;
• § оцінок;
• § настанов;
• § почуттів;
• § поглядів;
• § відносин;
• § ставлення і якостей, які безпосередньо впливають на характер дій військовослужбовця в будь-яких умовах діяльності, у тому числі й бойової.

Психологічний фактор у бойовій діяльності включає:

• § індивідуально-психічні особливості військовослужбовців;
• § психічні процеси і стани військовослужбовців;
• § психічні властивості й утворення;
• § прояв різних соціально-психологічних явищ військово-соціальних груп (соціально-психологічну атмосферу, соціально-психічні стани, мораль-но-психологічний клімат та ін.);

Основними ознаками свідомості є:

• § категоріальне відображення дійсності через узагальнений суспільний досвід;
• § узагальнене відображення суттєвих, закономірних зв’язків дійсності;
• § передбачення явищ, усвідомлення мета діяльності;
• § взаємозв’язок індивідуальної й суспільної свідомості (наука, ідеологія, мистецтво, релігія, мораль, право);
• § самосвідомість.

Свідомість можна правильно зрозуміти й адекватно пояснити, якщо розглядати її як продукт і результат розвитку діяльності. Свідомість і діяльність не протилежні одна до одної, але вони й не тотожні. Тут існує певна єдність і взаємозалежності. Єдність свідомості та діяльності полягає в тому, що свідомість виникає і проявляється в процесі трудової діяльності, а діяльність формує свідомість. Крім того, єдність свідомості й діяльності проявляється в тому, що діяльність є формою і проявом активної свідомості.

Свідомість має суспільну природу, оскільки виникає і розвивається лише в людському суспільстві.

Мозок сам по собі як складова частина організму не має свідомості. Матеріальним субстратом свідомості він стає лише тоді, коли людина в процесі активної діяльності набуває досвіду й культури народу. Зрозуміло, що для розвитку свідомості потрібний нормальний мозок.

Основними рівнями людської свідомості є несвідоме, підсвідоме і свідоме. Як вони співвідносяться?

Свідомість та підсвідоме.  У процесі життєдіяльності ми бачимо не лише прояви усвідомлених явищ, а й таких, яких людина не усвідомлює. Саме поняття “підсвідоме” зазвичай передбачає сукупність актуально неусвідомлюваних психічних процесів і станів, здатних активно впливати на поведінку людини і зміст її свідомості. До них належать реакції на подразники, які виразно не відчуваються. Це, зокрема, автоматичні дії, сон та інші патологічні явища (марення, галюцинації тощо).

Свідомість та несвідоме. Несвідоме – це сукупність психічних явищ, які відсутні у свідомості людини і лежать поза сферою розуму, непідзвітні їй і принаймні в даний момент не піддаються контролю. Несвідомі процеси реалізують специфічну функцію людської психіки, сутність якої полягає в адекватному відображенні людиною дійсності й ефективному регулюванні її стосунків з цією дійсністю, що відбуваються поза порогом свідомості. До них належать наслідування, творче натхнення, мимовільне згадування тощо. Кінцевим результатом несвідомого відображення й пізнання є пристосування до дійсності, засноване на неосмисленому врахуванні інформації про самого себе і зовнішній світ. Несвідомі процеси виконують якби охоронну функцію щодо психіки, позбавляючи її від постійного напруження свідомості при дії й поведінці в стандартних ситуаціях. 

Свідомість та самосвідомість. Якщо результатом свідомості є знання про світ, то самосвідомість відображає знання людини про саму себе і свої реальні та потенційні можливості. Такі показники самосвідомості, як самопізнання, самоконтроль, самовдосконалення, є вершиною розвитку людської психіки.

Отже, у функціонуванні психіки військовослужбовця, значної сукупності соціально-психологічних явищ групи військовослужбовців безпосередньо чи опосередковано проявляється моральне, особливо в тих, які пов’язані з їх ставленням до світу, людей, колективу, товаришів, до себе, військового обов'язку, а також їх вчинків і поведінки. Моральне немовби пронизує психіку кожного військовослужбовця, являючись “диспетчером”, тобто регулятором її функціонування. Саме тому моральне набуває психічного змісту в емоціях, почуттях, переживаннях, настроях, настановах, волі, так, що на виході утворюється метасне морально-психічне явище, яке за формою прояву набуває метасного інтегрованого соціально-психологічного змісту.

Таким чином, у діяльності військовослужбовця і груп військовослужбовців моральний та психологічний фактори виділені досить умовно, вони реально проявляються як ціле морально-психологічне.

Морально-психологічне проявляється в інтегрованій єдності морального і психічного. У моральному викристалізувані високі ідеї, ідеали, принципи, норми, погляди тощо, які трансформуються у сферу психічного - емоцій, почуттів і волі, переконаності і віри, рішучості і стійкості.

Морально-психологічне як цілісне явище має відповідні функції, а саме:

• § пізнавально-відображаючу;
• § нормативно-оціночну;
• § регулятивну;
• § ідейно-спонукальну;
• § комунікативну;
• § орієнтуючу;
• § мобілізуючу;
• § формуючу;
• § прогнозуючу.

Морально-психологічні явища, їх накладення і прояв у інтегральній взаємодії формують в окремих військовослужбовців та в соціальній психології військових колективів (різних військово-соціальних груп) певні моральні бойові якості та їх морально-психічні стани.

Таким чином, із точки зору цілісності психіки та багатогранності особистості моральне займає стрижньове місце у особистості військовослужбовця. Тому, з одного боку, а власне з точки зору структури психіки військовослужбовця моральне є безпосередньою її складовою, а, з іншого – з точки зору ефективного функціонування психіки моральне є регулятором свідомості й поведінки військовослужбовця. Тому правомірно говорити як про психологічне забезпечення, так і про морально-психологічне. Практично, обидва поняття є тотожними у плані забезпечення життєдіяльності військ.

 

Морально-психологічне забезпечення діяльності військ – це система заходів, спрямованих на формування і підтримання високого морального духу армії, МПС-у і дисципліни особового складу, правопорядку військового, на згуртування військових колективів і протидію інформаційно-психологічному впливу противника.