Методика організації та проведення гуманітарної підготовки в підрозділі

 

15.1. Гуманітарна підготовка у підрозділі.

 

На сучасному етапі державотворення в Україні стратегічним завданням суспільства, яке реформується, є зміцнення і розвиток морально-патріотичного та інтелектуального потенціалу всіх категорій особового складу Збройних сил України.

В діяльності командирів та штабів з організації та ведення навчально-виховного процесу особового складу однією з головних форм виховання людини демократичного світогляду, готової до бездоганного виконання вимог Конституції України, присяги та статутів є гуманітарна підготовка всіх категорій військовослужбовців та працівників.

Гуманітарна підготовка – насамперед озброює теоретико-методологічними знаннями та у взаємодії з іншими формами виховного впливу забезпечує належний морально-психологічний стан особового складу, що дозволяє повно і якісно виконувати покладенні на з’єднання та частини службово-бойові завдання.

Як змістовна частина інформаційно-пропагандистського забезпечення вона є важливим чинником формування морально-психологічної готовності особового складу до виконання поставлених  завдань, через відтворення громадянської життєвої позиції військовослужбовців та працівників Збройних сил України, їх відповідальності за втілення в життя вимог Конституції та законів України,  сумлінного ставлення до виконання  службових обов'язків та  має статус одного з основних предметів навчання та виховання.

У збройних силах України гуманітарна підготовка організується і  проводиться у відповідності  з вимогами директиви  Міністра оборони України від 13 лютого 2006 року № Д-3 ”Про організацію гуманітарної підготовки, суспільно-політичного та правового інформування особового складу Збройних Сил України на 2006-2011 роки.”

 

Основною метою організації і проведення гуманітарної підготовки у Збройних Силах України є: 

• § згуртування особового складу Збройних Сил України навколо ідеї державної незалежності України та усвідомлення кожним воїном постійної відповідальності за забезпечення високої бойової і мобілізаційної готовності;
• § вивчення і забезпечення розуміння кожним воїном закономірності історичного процесу становлення української держави ;
• § виховання у військовослужбовців почуття любові до України, її народу, культури, традицій, святинь, духовної і психологічної готовності зі зброєю в руках захищати Українську державу ;
• § створення сприятливої моральної та соціально-психологічної обста­новки в частинах, підрозділах, на кораблях, в установах та організаціях Збройних Сил України ;
• § формування і розвиток у військовослужбовців гуманітарного світог­ляду, правової свідомості, особистих якостей, необхідних для військової служби та подальшої успішної діяльності в громадському суспільстві.

З метою надання системності гуманітарній підготовці всіх категорій особового складу Збройних сил України у Директиві Міністра Оборони України Д-3 ”Про організацію гуманітарної підготовки, суспільно-політичного та правового інформування особового складу Збройних Сил України на 2006-2011 роки” визначена наступна кількість навчального  часу на її проведення:

• § з офіцерами – щомісячно до 4 годин лекційним методом (до 1 години) із подальшим обговоренням у ході активних форм занять у дні, коли не проводяться заняття з гуманітарної підготовки з іншими категоріями військовослужбовців;
• § з прапорщиками – один раз на тиждень по дві години методом розповіді-бесіди із подальшим обговоренням у ході активних форм занять у складі визначених груп;
• § з військовослужбовцями військової служби за контрактом та  військовослужбовцями строкової військової служби – один раз на тиждень по дві години методом розповіді-бесіди із подальшим обговоренням у ході активних форм занять у складі визначених груп;
• § у миротворчих контингентах, під час тривалих навчань заняття з гуманітарної підготовки проводити один раз на тиждень по одній годині;

Персональну відповідальність за стан гуманітарної підготовки та її якість на всіх рівнях військового управління несуть особисто командир (начальник) та його заступник командира роти з виховної роботи

 

На сучасному етапі сформувався певний системний підхід офіцерів підрозділу до забезпечення необхідного ідейно-теоретичного та органі­заційного рівня гуманітарної підготовки особового складу. Він може виступати у вигляді відповідного алгоритму діяльності офіцера:

1. Вивчення вимог керівних документів з питань організації гуманітарної підготовки, відповідних програмно-методичних посібників, інструкцій, довідників, матеріалів;

2. Вивчення організаційно-штатної структури підрозділу, його призначення, особливостей бойового застосування та умов діяльності особового складу, підсумків бойової і гуманітарної підготовки, стану військової дисципліни тощо;

3. Ознайомлення з календарними планами виконання типових тематичних планів гуманітарної підготовки;

4. Комплектування груп гуманітарної підготовки.

Групи гуманітарної підготовки створюються переважно у складі штатних підрозділів. Чисельність слухачів у групах має становити до 25 осіб.

Від занять дозволяється звільняти:

• § слухачів заочної форми навчання вищих навчальних закладів;
• § слухачів університетів українознавства при будинках офіцерів;
• § науково-педагогічних працівників.

У підготовчий період в з’єднаннях  (гарнізонах) з керівниками груп гуманітарної підготовки повинні проводитися одноденні методичні збори.

 

Навчально-матеріальна база для занять з гуманітарної підготовки  на кожну групу включає:

• § зошити та ручки для кожного слухача;
• § географічну карту України та політичну карту світу;
• § указку;
• § трибунку розміром 50х50х50 см;
• § наочні посібники (3-4) на кожну  тему, що вивчається;
• § план-конспект керівника групи;
• § діапроектор або фільмоскоп;
• § журнал обліку із списком слухачів;
• § необхідну навчальну, методичну і довідкову літературу;
• § графік підготовки інформаційних повідомлень;
• § папку для накопичення матеріалів періодичної преси з метою їх використання під час підготовки і проведення занять.

Вимоги до керівника групи гуманітарної підготовки

Керівник гуманітарної підготовки призначається з числа найбільш підготовлених офіцерів (прапорщиків) частин (підрозділу) частини і працює під керівництвом заступника командира роти з виховної роботи

 

Керівник групи гуманітарної підготовки відповідає за організацію та якість проведення занять з гуманітарної підготовки з підлеглими і зобов’язаний:

• § знати керівні документи з гуманітарної підготовки, тематичні плани занять на навчальний рік та керуватися ними;
• § удосконалювати свою теоретичну і методичну підготовку, брати активну участь в інструкторсько-методичних заняттях і семінарах з помічниками керівників груп гуманітарної підготовки, які проводяться в частині і в підрозділі;
• § постійно і наполегливо займатися самоосвітою, особисто готувати конспекти розповідей, бесід;
• § розробляти і затверджувати плани-конспекти проведення занять з гуманітарної підготовки з особовим складом;
• § особисто організовувати і проводити заняття у групі;
• § проводити додаткові заняття зі слухачами, які відстають, а також з найбільш складних тем у позаурочний час;
• § піклуватися про стан навчально-матеріальної бази для занять в групі, забезпечення слухачів засобами навчання, літературою, наочними посібниками тощо;
• § досягати найбільшої ефективності занять шляхом наполегливого застосування передових методик, використання технічних засобів виховання, додаткових матеріалів і літературних джерел;
• § вивчати і регулярно застосовувати передовий досвід кращих керівників груп гуманітарної підготовки, узагальнювати і пропагувати досвід відмінників навчання;
• § використовувати всі можливості для формування та розвитку у слухачів високого рівня національної свідомості та гідності, відносин військового братерства;
• § знати здібності та індивідуальні особливості слухачів, контролювати успішність, організовувати і заохочувати допомогу тим, хто відстає з боку кращих слухачів;
• § вести облік занять за встановленою формою;
• § щомісячно оцінювати слухачів за результатами вивчення тем;
• § постійно аналізувати стан і ефективність гуманітарної підготовки у групі, вносити конкретні пропозиції щодо розв’язання проблем, які виникають;
• § керувати роботою помічника групи гуманітарної підготовки;
• § регулярно інформувати безпосереднього командира та заступника командира роти з виховної роботи про стан і проблеми гуманітарної підготовки в групі.

Вимоги до помічника керівника групи гуманітарної підготовки

Помічник керівника групи з гуманітарної підготовки призначається з числа найбільш підготовлених військовослужбовців і працює під керівництвом керівника  групи.

Він відповідає за якість матеріально-технічного забезпечення планових, додаткових занять, а також самостійну підготовку слухачів групи гуманітарної підготовки  та зобов'язаний:

• § знати тему заняття з гуманітарної підготовки і за  вказівкою керівника групи готувати приміщення для проведення занять;
• § перевіряти напередодні готовність слухачів до заняття, наявність у них зошитів та іншого приладдя;
• § організовувати за вказівкою керівника групи забезпечення занять дидактичним матеріалом (література, наочні посібники, технічні засоби навчання);
• § знати план, мету кожного заняття, надавати допомогу керівнику групи у використанні технічних засобів навчання та наочних посібників протягом проведення занять;
• § організовувати підготовку слухачів до інформування щодо подій в Україні та за її межами, слідкувати за черговістю виступів, надавати їм допомогу у підборі матеріалів періодичного друку;
• § вести облік проведених інформувань;
• § готувати і проводити за вказівкою керівника групи додаткові заняття із невстигаючими слухачами, організовувати за дорученням керівника групи вивчення слухачами рекомендованої літератури в години самостійної підготовки;
• § готувати силами слухачів групи наочні посібники, до наступних занять;
• § забезпечувати зберігання навчальної літератури, наочних посібників, зошитів та інше;
• § виконувати окремі доручення керівника групи, що пов'язані з підвищенням якості проведення занять;
• § своєчасно доповідати керівнику групи гуманітарної підготовки про стан та наявність наочних посібників та іншого приладдя у слухачів.

Під час інспектування і підсумкових перевірок військових частин рівень знань з гуманітарної підготовки повинен перевірятися в групах слухачів усіх категорій. Загальна кількість перевірених груп має бути не менше 10% загальної кількості груп. Кількість слухачів у групах – не менше 70%  чисельності за списком.

 

Критерії оцінки гуманітарної підготовки:

• § “відмінно” –  слухач опанував програмний матеріал, виявив знання додаткового матеріалу, логічно пов’язує його з суспільно-політичними процесами в Україні, зразково виконує службові обов’язки;
• § “добре” – слухач опанував програмний матеріал. Може його пов’язати з життям країни, Збройних Сил України, військової частини та підрозділу, чітко і логічно висловлює свою думку, має незначні зауваження по військовій службі;
• § “задовільно” – слухач в основному опанував програмний матеріал, має порушення військової дисципліни;
• § “незадовільно” – слухач не засвоїв програмного матеріалу, має порушення військової дисципліни.

Оцінка групам визначається на підставі індивіду­альних оцінок тих, хто брав участь у підсумковому занятті:

• § "відмінно" – якщо не менше 90 % військовослужбовців отримали позитивні оцінки, з них 50 % - "відмінно";
• § "добре" – якщо не менше 80 % військовослужбовців отримали позитивні оцінки, з них не менше 50 % - "добре" та "відмінно";
• § "задовільно" – якщо не менше 80 % військовослужбовців отримали позитивні оцінки;
• § "незадовільно" – якщо не виконані попередні умови.

Загальна оцінка з гуманітарної підготовки виводиться як середнє арифметичне оцінок усіх категорій слухачів. Вона не може бути вище оцінки з гуманітарної підготовки офіцерів.

 

15.2. Методика підготовки та проведення заняття

 з гуманітарної підготовки.          

 

Для підготовки до заняття перш за все необхідно визначити його мету: чого хоче домогтися керівник у ході заняття. Після визначення мети заняття керівнику слід  підготувати план-конспект, в якому необхідно (див. дод. 20 ):

• § скласти розгорнутий план заняття;
• § визначити, який матеріал відібрати для розповіді-бесіди та тезисне занотувати його;
• § продумати, які теоретичні поняття розкрити докладно, а які просто згадати або взагалі  не торкатися;
• § продумати, які  залучити приклади із життя підрозділу; як їх проаналізувати;
• § намітити питання для залучення слухачів до активної розмови;
• § вияснити для себе,  до яких висновків теоретичного і практичного характеру  підвести слухачів.

Пам’ятайте! Конспект повинен бути зручним для використання в аудиторії.  Для цього необхідно:

• § виділити вузлові моменти висвітлення теми;
• § зробити необхідні помітки на полях  із застосування засобів наочності та технічних засобів;
• § відмітити, де привести приклади, використати картки з цитатами, цифрами;
• § намітити використання прийомів активізації  уваги слухачів та їх участі в бесіді;
• § відмітити моменти, які можна  опустити за  браком часу (якщо прийдеться відповідати на запитання слухачів);

Після того, як тези конспекту готові, необхідно  підготуватися до виступу перед аудиторією. Доцільно:

• § продумати хід заняття;
• § уявно або уголос “пройти” по конспекту, використовуючи помітки, виділені місця, заготовлені картки;
• § уточнити час на висвітлення кожного питання.

 

15.3. Методика проведення заняття  методом

"розповідь-бесіда".          

 

Останнім часом у системі гуманітарної підготовки все частіше використовується розповідь-бесіда. Пов’язано це з метою інтеграції навчально-виховних функцій як розповіді так і бесіди. Характерною ознакою визначеного виду заняття виступає можливість керівника використовувати елементи викладання навчального матеріалу з одночасним опитуванням слухачів групи та письмовим нотуванням найбільш складних і важливих питань.

У методичному плані таке заняття з гуманітарної підготовки забезпечує як  розумову так і мовну діяльність.

 

Розповідь-бесіда виконує кілька функцій:

• § пізнавальну (слухачі збагачуються новими знаннями, глибше пізнають життя, повсякденну службову дійсність);
• § виховну (йде формування у слухачів таких якостей, як патріотизм, любов до свого народу, почуття гордості за свою Вітчизну, інших моральних якостей);
• § мотиваційну (у слухачів групи виникають зацікавленість і бажання вивчити тему, самостійно розібратися в складних теоретичних та життєвих питаннях);
• § орієнтаційну (міркування керівника групи під час розкриття основних питань теми стають для воїнів орієнтирами в наступній самостійній роботі).

 

Розповідь-бесіда це послідовне, живе, образне, емоційне викладення матеріалу, коли на фактах, прикладах розкриваються сутність питань, закономірний зв'язок явиш, робляться теоретичні висновки та в процесі обговорення визначаються критерії засвоєння слухачами навчального матеріалу.

 

Під час розповіді-бесіди керівник заняття часто звертається до безпосереднього особистого досвіду слухачів, ставить перед ними питання сам відповідає на них і через опитування, аналіз подій, фактів підводить їх до узагальнень та певних висновків. При цьому загальнотеоретичні питання теми обов'язково тісно пов'язуються з практикою державного будівництва, з міжнародною обстановкою, життям збройних сил, конкретними завданнями підрозділу, частини.

Розповідь-бесіда починається з повідомлення слухачам теми, її місця і значення в загальній системі гуманітарної підготовки. Оголошуються основні питання. Подальше викладення змісту матеріалу полягає у роз'ясненні вузлових підпитань, теоретичних положень та аналізі фактичного матеріалу В ході проведення розповіді-бесіди керівник групи періодично звертається до слухачів з питаннями, чи сам ставить питання і сам відповідає на них, або може попросити когось із слухачів доповнити його розповідь, якщо мова йде про відомі їм речі. Керівник групи періодично уточнює у слухачів, як вони зрозуміли пропанує мий матеріал та визначає  їх ставлення до окремих явищ, фактів, прикладів.

Ясність, простота і зрозумілість – основні вимоги для розповіді-бесіди. Не останню роль відіграє і своєчасне застосування технічних засобів навчання та наочних посібників. Вони допомагають слухачам в опануванні предмету обговорення, розвивають абстрактне мислення та забезпечують наочне усвідомлення навчального матеріалу.

В той же час слід відзначити, наявність  значно більшої можливості у застосування ТЗН та наочних посібників під час проведення заняття у формі розповідь-бесіда. Полягає це в першу чергу в тому, що керівник може їх застосовувати як особисто або за допомогою помічника, так і давати можливість їх використання слухачами групи під час опитування чи обговорення окремих проблемних питань. Також цей вид заняття допускає певні можливості обговорення переглянутого наочного матеріалу, наприклад відіосюжету, або запису телевізійної програми.

Наприкінці розповіді-бесіди, у заключній її частині, керівник відповідає на питання, які виникли у слухачів в процесі заняття, ставить завдання помічнику щодо організації самостійної роботи слухачами та відпрацювання запропонованих навчальних посібників чи творів з художньої літератури.

 

Під час проведення заняття методом “розповіді-бесіди” доцільно дотримуватися наступних рекомендацій:

 

У вступній частині показати значення  теми, яка вивчається, для слухачів групи:

а) за допомогою посилання на історичні та державні документи;

б) через приклади, факти із життєвої ситуації, бойової та повсякденної діяльності військ, частини, підрозділу.

Вступ повинен бути не більше 4-5 хвилин. Після нього слід відразу приступити до  сутності проблеми або питання, яке розглядається.

Під час висвітлення матеріалу в ході занять:

• § якщо матеріал складний, потрібно зменшити темп виступу, робити паузи, частіше переходити до детального розбору та роз’яснення матеріалу;
• § там, де можливо, застосовувати чіткий структурний розподіл розповіді (по-перше,  по-друге, по-третє, по-четверте тощо);
• § обов’язково  в дохідливій формі розтлумачити складні поняття, терміни, незнайомі іноземні слова;
• § для кращого засвоєння матеріалу необхідно  використовувати прийом повтору, залучаючи до нього слухачів групи;
• § активно використовувати історичні приклади, влучні прислів’я і приказки,  образні порівняння, епітети, а також  приклади із життя свого військового колективу, міста, місцевості, де дислокується частина.

Не рекомендується:

• § перевантажувати викладення матеріалу цитатами, цифровим матеріалом, якщо той до того ж не підкріплений ілюстративно;
• § захоплюватися складними, малозрозумілими для слухачів словами і термінами;
• § використовувати банальні висловлювання, штампи, різноманітні діалектні,  жаргонні слова та вирази;
• § вживати довгі, складні за конструкцією речення. Речення повинні мати не більше 12-13 слів.

Особливо ретельно слід продумувати та застосовувати приклади, які характеризують моральні якості військовослужбовця. Недостатньо назвати прізвище відмінника або порушника. Слід показати його моральні якості, конкретні заслуги або поступки.

Під час залучення слухачів до діалогу-бесіди  слід враховувати наступні вимоги до запитань, які  у певній послідовності будуть  ставитися перед аудиторією:

1. Запитання повинно бути доступним, тобто таким, на яке слухачі можуть відповісти на основі знань, якими вони володіють.

2. Запитання повинні торкатися суттєвих сторін проблеми, яка розглядається. Не доцільно ставити запитання, які вимагають від слухачів однозначної відповіді або підштовхують  їх на формальне  заучування деталей, фактів, подій.

3. Запитання повинно бути простим,  тобто ставити перед слухачами одне завдання. Слід уникати здвоєних запитань,  які ускладнюють розуміння слухачів.

4. Запитання не повинні бути каверзними, провокаційними, тобто не повинні товкати слухачів на неправильне рішення.

5. Запитання повинні бути звернені не до пам’яті (“хто”, “коли”, “в якому році”), а до мислення слухачів (“чому”,   “для чого”,  “що витікає з…”,  “чим ви можете пояснити…” і т.п.).

6. Слід уникати постановки загальних або випадкових запитань (“хто доповнить”,  “є бажаючі  відповісти”).  Бажаючих не знайдеться і бесіда буде приречена на провал.

Доцільно формулювати запитання так, щоб вони мали проблемний  характер, тобто домагатися, щоб для відповіді на них слухачі відчули недостатність своїх знань і самостійно зайнялись їх поповненням.

За необхідності керівник сам дає пояснення на поставлене ним самим або поставлене задане слухачами запитання.

У випадку, якщо керівник не готовий ґрунтовно відповісти на те або інше запитання, потрібно відверто сказати, що в даний момент він не володіє потрібними відомостями і, вивчивши питання, при першій ж нагоді дасть пояснення його воїнам.

Заняття методом “розповідь-бесіда” закінчується заключним словом керівника групи. В заключному слові необхідно:

• § підвести підсумки заняття, вивчення та обговорення теми;
• § дати правильне пояснення питанням, з яких висловлювались суперечливі та невірні думки;
• § дати оцінку відповідям слухачів,  відмітити позитивні моменти й недоліки в їх  відповідях, доповненнях;
• § поставити завдання на наступне заняття.

 

Логічно – структурна схема проведення розповіді-бесіди

 

Повідомлення слухачам теми, її місця і значення в загальній системі гуманітарної підготовки

Викладення змісту питань заняття  роз'яснення слухачам вузлових підпитань, теоретичних положень та  аналіз фактичного матеріалу.

Періодичне звертається до аудиторії з питаннями.

Відповідь керівника на питання.

Відповіді слухачів, доповнення, обговорення проблемних питань.

Використання ТЗН, наочних посібників.

Висновки по змісту доведеного та обговореного матеріалу заняття.

Завдання помічнику щодо організації самостійної роботи слухачів групи.

Відповіді на питання слухачів групи та оцінка їх роботи на занятті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

15.4. Рекомендації з підготовки

та використання на заняттях технічних

засобів, навчально-методичних та наочних посібників.       

 

У роботі з технічними засобами, наочними посібниками важливо:

По-перше, підібрати таку наочність, дидактичний матеріал (слайди, кінофільми, схеми, графіки), які  допоможуть розкрити зміст теми;

По-друге, потурбуватися про готовність приміщення, де проводяться заняття, до  застосування наочних посібників і технічних засобів.

Слід пам’ятати також, що:

• § не можна механічно використовувати на занятті будь-які наочні матеріали, попередньо не познайомившись з ними;
• § надмірне насичення занять засобами  наочності може відволікати  слухачів від серйозної праці, тому що вони під час виступу керівника починають розглядати схеми, плакати, діаграми, відволікаючись від  предмету розмови. Бажано демонструвати  наочні матеріали по мірі необхідності, у  відповідності з планом заняття;
• § не слід довго і докладно коментувати добре  знайомий слухачам наоч-ний матеріал;
• § допускається внесення по ходу заняття коректив у план щодо  застосування наочності  у відповідності з ситуацією, яка склалася.

Найбільш доцільно використовувати наочні посібники та технічні засоби для  вирішення в ході заняття наступних завдань:

• § конкретизації уявлення воїнів про  яке-небудь явище, подію;
• § підкріплення абстрактних понять, теоретичних висновків конкретними фактами, образами;
• § надання заняттям більшої емоційності, , особливо в слабо підготовленій аудиторії;
• § активізації зацікавленості до матеріалу, який пропонується;
• § “розгортання” дискусії на занятті;
• § закріплення викладеного матеріалу;
• § забезпечення зв’язку  теоретичного матеріалу з життям.

 

15.5. Додаткові інформаційні заходи з метою  

розширення та поглиблення знань військовослужбовців

з тематики гуманітарної підготовки       

 

В якості додаткових інформаційних заходів з військово-службовцями доцільно  використовувати:

• § всі види  інформування особового складу;
• § демонстрацію науково-популярних і документальних фільмів;
• § зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни, Збройних Сил, з’єднання, військової частини (корабля);
• § виступи представників органів державної влади та місцевого  самоуправління, працівників прокуратур і військових судів;
• § відвідування музеїв, Кімнат бойової слави;
• § проведення заходів, пов’язаних з  днями воєнної слави України;
• § відвідування тематичних виставок або виставок останніх бібліотечних надходжень;
• § щоденний перегляд і прослуховування інформаційних програм  Національного радіомовлення і телебачення України.

Слід взяти до уваги, що найбільша ефективність додаткових інформаційних заходів може бути досягнута за умови їх узгодженого  за часом проведення з  тематикою навчального плану гуманітарної підготовки.