1. Етапи підготовки робочої карти командира до роботи. Які дані наносяться на зворотньому боці кожного аркуша карти перед склеюванням?

Підготовка карти до роботи складається з:

 ♦ознайомлення з картою, яке полягає у з‘ясуванні її основних характеристик, графічної точності, детальності і сучасності, а також в ознайомленні з додатковими відомостями, які містяться в оформленні поза рамкою: масштаб, висота перерізу рельєфу, номер, рік видання карти, рік зйомки, поправка напряму – її величину і знак поправки, як переходити від магнітного азимуту до дирекційного кута і навпаки.

♦складання її аркушів ;

♦нанесення бойової обстановки.

Оскільки висота перерізу рельєфу, рік видання , поправка напряму для всіх аркушів карти різні і при склеюванні вони можуть бути обрізані або заклеєні, вони записуються на зворотній стороні кожного аркушу карти.

1. Масштабний ряд топографічних карт та їх номенклатура.

Розрізняють такий масштабний ряд топографічних карт:

1: 25 000 – одна двадцятип’ятитисячна – в 1 см – 250 м;       М-37-144-А-г

1: 50 000 – одна п’ятдесятитисячна – в 1 см – 500 м;              М-37-144-Г

1: 100 000 – одна стотисячна – в 1 см 1000м;                           М-37-144

1: 200 000 – одна двохсоттисячна – 1 см 2000 м;                    М-37-ХХХУІ

1: 500 000 – одна п’ятисоттисячна – 1 см 5000 м;                   М-37-А

1: 1000 000 – одна мільйонна – 1 см – 10 000 м.                      М-37

Карти масштабів 1:25 000 та 1: 50 000 називаються великомасштабними; 1:100 000 та 1: 200 000 середньомасштабними (оперативно–тактичні);            1 : 500 000 та 1 : 1000 000 дрібномасштабними (оперативні).

1. 3.      Що таке висота перерізу рельєфу та яким чином визначається крутизна схилу.

Висота перерізу рельєфу - відстань між двома суміжними основними горизонталями по висоті, яка підписується на кожному аркуші карти під лінійним масштабом.

Для карт різних масштабів прийняті наступні висоти перерізу:

 

Масштаб карти	Для рівнинної і горбистої місцевості	Для гірської місцевості	Для високогірної місцевості
1:25 000 1:50 000 1:100 000 1:200 000 1:500 000	5 10 20 20 50	5 10 20 40 100	10 20 40 80 100

 

Крутизна (стрімкість) схилу впливає на прохідні і захисні властивості місцевості. Визначають її за формулою                                     , де

                       -стрімкість схилу;

                       -висота перерізу;

                       - закладення.

Приклад: висота перерізу по карті масштабу 1:50 000 дорівнює 10м, а закладення у місці визначення дорівнює 3мм (1мм 50 000 карти відповідає 50м), отже закладення дорівнює 150м. Стрімкість схилу за формулою визначається

1. 4.      Тактичні властивості місцевості та вплив на них топографічних елементів місцевості.

   До основних тактичних властивостей місцевості належать :

♦Прохідність місцевості – це властивість місцевості , яка сприяє або перешкоджає пересуванню військ. Суттєво впливають на прохідність місцевості дорожня мережа, рельєф місцевості, гідрографія, грунтово –рослинний покров, а також сезонні і погодні явища.

♦Властивості місцевості, які послабляють дії вражаючих факторів ядерної та звичайної зброї та, які полегшують організацію захисту особового складу і бойової техніки від ураження різними видами зброї, отримали назву захисні властивості місцевості.

Вони залежать від її рослинного покрову та характеру рельєфу, від наявності на ній природних укриттів та штучних споруд, які здатні забезпечити повний або частковий захист військ від вогню стрілецької зброї та артилерії, а також від світлового випромінювання, ударної хвилі та радіоактивного враження в разі застосування противником ядерної зброї.

♦Умови орієнтування – властивості місцевості , які сприяють визначенню свого місцезнаходження і потрібного напрямку руху відносно сторін горизонту , навколишніх об’єктів , а також відносно розташування своїх військ та військ противника. Вони визначаються наявністю на місцевості характерних форм рельєфу і місцевих предметів – орієнтирів.

  ♦Умови спостереження – властивості місцевості , які сприяють отриманню відомостей про противника. Вони визначаються ступенем проглядання навколишньої місцевості, дальністю огляду і залежать від характеру рельєфу рослинного покрову, наявності населених пунктів та інших об’єктів , які перешкоджають огляду місцевості. Чим більше на місцевості ярів висот, дерев і чагарників, різного роду споруд тим гірше умови спостереження.

♦Умови маскування – властивості місцевості , які дозволяють приховати від противника розташування, пересування особового складу і бойової техніки. Вони визначаються наявністю природних схованок (сховищ), які утворюються формами рельєфу, рослинним покровом, населеними пунктами та іншими місцевими предметами, а також загальним характером, кольором і плямистістю місцевості ( чим різноманітніша кольорова гама , тим кращі умови маскування), так наприклад: лощини , балки , яри створюють добрі умови для укриття військ у районах зосередження , а також використовуються для скритого маневру та зв’язку з тилом.

♦Умови ведення вогню – властивості місцевості , які забезпечують зручне й приховане від спостереження противника розташування вогневих засобів, ведення точного вогню з усіх видів зброї та корекцію стрільби. Вони залежать від характеру рельєфу, рослинного     покрову , наявності шляхів, населених пунктів та інших місцевих предметів.

♦Умови інженерного обладнання місцевості – властивості місцевості , які впливають на обсяг, характер і успіх роботи по її фортифікаційному обладнанню, утриманню шляхів сполучення, забезпеченню військ водою та ліквідації наслідків вогневого удару противника і залежать від типу ґрунтів , рівня ґрунтових вод, наявності будівельних матеріалів , а також від характеру природних і штучних сховищ і перешкод.

  Тактичні властивості місцевості не можна розглядати як щось недоторкане: вони змінюються в ході розвитку засобів та способів збройної боротьби та залежать від характеру бойових дій, складу військ, типу місцевості, клімату району, пори року та метеоролічних умов.

1. 5.      Типові форми рельєфу. Абсолютна висота.

Незважаючи на те що рельєф місцевості різноманітний – можна виділити п’ять його типів, які мають визначений зовнішній вигляд.

♦Гора – значне за висотою, куполоподібне або конічне підвищення яке має підошву й вершину. Вершина найчастіше куполоподібної форми, але іноді являє собою майже горизонтальний майданчик – плато, або закінчується піком. Зниження від вершини до підошви називають схилом.

. Штучний горб називають курганом.

♦Хребет витягнуте підвищення , яке знижується в одному напрямку. Вододіл, або топографічний гребінь, - лінія , яка поєднує найвищі точки хребта.

♦Улоговина – замкнуте чашоподібне заглиблення (западина). Має край і дно. Іноді дно буває заболочено або зайняте озером.  Невелику улоговину називають западиною. Улоговину дуже малих розмірів називають ямою.

   ♦Лощина – витягнуте заглиблення , яке знижується в одному напрямку .

  Лінія по дну , яка поєднує найнижчі точки лощини, називається водозливом. Не будь – яким водозливом тече вода , але будь - яка річка чи струмок тече водозливом. До різних видів лощин належать долини, ущелини, яри та балки.

   ♦Сідловина – зниження на гребні хребта між двома сусідніми вершинами. Найнижча точка сідловини називається перевалом.

Абсолютна висота - висота точки місцевості над рівнем Балтійського моря  визначаються по карті за допомогою позначок висот горизонталей і  прийнятої на карті висоти перерізу рельєфу.