1.                    ПЛАН ДІЙ УКРАЇНА-НАТО

2.                    ВІЙСЬКОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

 

Вступ

Цей План дій було розроблено відповідно до рішення Комісії Україна-НАТО з метою поглиблення і розширення відносин Україна-НАТО; він відображає Стратегію відносин України з Організацією Північноатлантичного договору (НАТО). Він базується на Хартії про особливе партнерство, підписаній у Мадриді 9 липня 1997 р., яка залишається основою відносин Україна-НАТО.

Метою цього Плану дій є чітке визначення стратегічних цілей і пріоритетів України для досягнення її мети v повної інтеграції у євроатлантичні структури безпеки і для створення стратегічних рамок для існуючого і майбутнього співробітництва Україна-НАТО відповідно до Хартії. У цьому контексті він буде періодично переглядатися.

План дій містить спільно погоджені принципи і цілі. З метою забезпечення досягнення цих цілей і принципів згідно з Розділом V розроблятимуться Щорічні Цільові плани (ЦП), які включатимуть конкретні внутрішні заходи України та відповідні спільні заходи Україна-НАТО.

РОЗДІЛ І. ПОЛІТИЧНІ І ЕКОНОМІЧНІ ПИТАННЯ

1. Політика і безпека

А) Внутрішньополітичні питання

Принципи

З метою більш тісної євроатлантичної інтеграції Україна продовжуватиме проводити внутрішню політику, основану на зміцненні демократії та верховенстві права, повазі до прав людини, принципі розподілу влад і незалежності судів, демократичних виборах відповідно до норм Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), політичному плюралізмі, свободі слова, повазі до прав національних та етнічних меншин та недискримінації за політичними, релігійними або етнічними ознаками. Це включатиме забезпечення адаптації чинного законодавства для втілення зазначеної політики.

Зважаючи на орієнтацію зовнішньої політики України на європейську і євроатлантичну інтеграцію, включаючи її заявлену перспективну мету v членство в НАТО, Україна продовжуватиме розвиток законодавства, базуючись на загальних принципах демократії та міжнародного права.

Важливим елементом реформування правової системи є участь у конвенціях Ради Європи, які встановлюють спільні стандарти для європейських країн. Зусилля мають бути спрямовані на реформування правоохоронних структур, удосконалення механізмів забезпечення дотримання і виконання всіма державними та громадськими структурами принципу верховенства права, посилення ролі структур, що захищають громадянські права.

Цілі

І.1.А.1 зміцнення демократичних і виборчих інституцій;

І.1.А.2 зміцнення повноважень та незалежності судової влади;

І.1.А.3 сприяння постійному розвитку і зміцненню громадянського суспільства, верховенству права, захисту основних прав людини і громадянських свобод;

І.1.А.4 забезпечення свободи віросповідання;

І.1.А.5 забезпечення свободи зібрань;

І.1.А.6 завершення адміністративної реформи;

І.1.А.7 зміцнення цивільного демократичного контролю над Збройними Силами і сектором безпеки в цілому;

І.1.А.8 боротьба з корупцією, відмиванням грошей та незаконною економічною діяльністю шляхом економічних, правових, організаційних і правоохоронних заходів; проведення необхідних заходів для вилучення зі списку FATF, зокрема прийняття та імплементація закону, який відповідає стандартам FATF;

І.1.А.9 забезпечення рівноваги між трьома гілками влади v законодавчою, виконавчою та судовою v шляхом конституційних і адміністративних реформ і забезпечення їхньої ефективної співпраці.

В) Зовнішня політика і політика у галузі безпеки

Принципи

Повна інтеграція у євроатлантичні структури безпеки є пріоритетом і стратегічною метою зовнішньої політики України. У цьому контексті майбутні процеси внутрішнього розвитку країни будуть здійснюватися на основі рішень, спрямованих на підготовку України для досягнення її мети щодо інтеграції в євроатлантичні структури.

Україна і НАТО мають спільне бачення об-єднаної і вільної Європи і спільну рішучість боротися з тероризмом, розповсюдженням зброї масового знищення (ЗМЗ), регіональною нестабільністю та іншими загрозами безпеці.

Інтереси національної безпеки та існуюча міжнародна ситуація вимагають істотного поглиблення відносин між Україною і НАТО.

Цілі

І.1.B.1 оновлення зовнішньої політики і політики у галузі безпеки з метою відображення мети України щодо повної євроатлантичної інтеграції;

І.1.B.2 реформування державних органів у сфері національної безпеки та оборони, яке б відображало євроатлантичну політику України;

І.1.B.3 ствердження України як ключового донора регіональної стабільності та безпеки, включаючи збільшення внеску України до міжнародного співробітництва з врегулювання конфліктів та підтримання миру;

І.1.B.4 продовження і розширення участі у відповідних операціях з підтримання миру;

І.1.В.5 повне дотримання міжнародних зобов’язань з контролю над озброєннями;

І.1.В.6 подальший розвиток цивільно-військових відносин;

І.1.В.7 розширення участі у міжнародній боротьбі проти тероризму, включаючи повне виконання всіх пов-язаних з цією проблемою резолюцій Ради Безпеки Організації Об-єднаних Націй, а також участь у заходах, передбачених Планом дій Партнерства проти тероризму;

І.1.В.8 подальше запровадження необхідних внутрішніх заходів у галузі боротьби з тероризмом, зокрема шляхом зміцнення безпеки кордонів і системи експортного контролю з метою боротьби з розповсюдженням ЗМЗ та засобів її доставки, а також відмиванням грошей.

2. Економічні питання

Принципи

Принципи зміцнення ринкової економіки та економічні стандарти Організації економічного співробітництва і розвитку, захист економічних свобод, забезпечення стабільності та добробуту через економічну свободу, соціальну справедливість та відповідальне ставлення до навколишнього середовища є вирішальними для розвитку української економіки.

 

Прагнучи досягти своєї стратегічної мети v повної інтеграції у євроатлантичні структури безпеки, Україна зобов-язується привести своє внутрішнє законодавство у відповідність до правил і процедур, прийнятих на євроатлантичному просторі.

Україна продовжуватиме докладати зусиль, спрямованих на забезпечення сталого економічного зростання та істотного підвищення загального рівня життя.

Ключовим елементом економічної стратегії України є забезпечення відкритості економіки відповідно до стандартів Світової організації торгівлі (СОТ). Це сприятиме економічній безпеці держави і забезпечить більш тісну координацію внутрішньої та зовнішньої політики держави в галузі економіки.

Зовнішньоекономічним пріоритетом України є повна інтеграція до світового економічного простору та поглиблення її міжнародного економічного співробітництва.

Цілі

І.2.1 сприяння сталому економічному зростанню, включаючи сприяння структурній перебудові економіки для підтримання стабільного зростання річного ВВП, низьких темпів інфляції, зростання реальних доходів населення та обмеження бюджетного дефіциту;

І.2.2 введення мораторію на ініціювання законопроектів про податкові пільги;

І.2.3 створення умов, необхідних для вступу до СОТ;

І.2.4 сприяння економічному співробітництву між Україною, НАТО та країнами-партнерами;

І.2.5 проведення реформ оборонної економіки для досягнення мети України щодо інтеграції в євроатлантичні структури;

І.2.6 створення інституційного середовища, що стимулюватиме ділову активність, економічне зростання на основі структурно-інноваційних перетворень, створення сучасної соціальної інфраструктури і механізмів соціально-ринкової економіки, з одночасною підтримкою адекватної мережі соціального захисту;

І.2.7 проведення економічних і структурних реформ, з урахуванням рекомендацій Світового Банку, Міжнародного валютного фонду (МВФ) та інших міжнародних інституцій, включаючи заходи для сприяння приватизації, боротьби з корупцією та підвищення прозорості державних витрат;

І.2.8 розширення процесу земельної реформи;

І.2.9 гарантування економічних прав і свобод громадян в усіх формах, у тому числі шляхом посилення захисту прав інтелектуальної власності;

І.2.10 створення необхідних передумов для формування середнього класу;

І.2.11 обмеження різниці у реальних доходах між верствами населення з високими і низькими доходами і докладання зусиль для ліквідації бідності;

І.2.12 посилення енергетичної безпеки.

3. Інформаційні питання

Принципи

Принципи свободи слова і преси та вільне поширення інформації є наріжними каменями для утвердження демократичної держави і суспільства, що керуються верховенством права. Положення Конституції України щодо свободи слова та інформації відповідають статті 19 Загальної декларації прав людини і статті 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Україна підтримує Резолюцію 59 (1) Генеральної Асамблеї ООН, яка проголошує, що свобода інформації є основним правом людини і критерієм для усіх інших свобод.

Хоча відповідне українське законодавство містить важливі положення щодо забезпечення свободи слова та інформації, Україна сповнена рішучості покращити загальне та правове середовище, в якому працюють засоби масової інформації (ЗМІ), а також зміцнити свободу висловлювань і сприяти усуненню перешкод у діяльності ЗМІ. У зв-язку з цим, суттєве значення має тісне співробітництво України з відповідними міжнародними організаціями, зокрема Радою Європи та ОБСЄ.

Цілі

І.3.1 вдосконалення і забезпечення реалізації гарантій свободи думки і слова, свободи преси, вільного висловлення поглядів і переконань та доступу до інформації;

І.3.2 забезпечення вільного отримання, публікації та поширення інформації засобами масової інформації;

І.3.3 імплементація відповідного законодавства для усунення перешкод діяльності ЗМІ;

 

І.3.4 поглиблення інформаційного виміру співробітництва Україна-НАТО, включаючи парламентське співробітництво;

І.3.5 підвищення рівня обізнаності громадськості з НАТО шляхом співробітництва України з НАТО у сфері інформації, включаючи співробітництво з Центром інформації і документації НАТО в Україні;

РОЗДІЛ ІІ. ПИТАННЯ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ ТА ВІЙСЬКОВІ ПИТАННЯ

А) Реформа у галузі оборони і безпеки

Принципи

Україна залишається відданою подальшому проведенню реформ у галузі оборони та безпеки, спрямованих на реструктуризацію та перетворення національної структури оборони та безпеки на демократично контрольовану та ефективну організацію, що здатна забезпечити державний суверенітет і територіальну цілісність та сприяти зміцненню миру та стабільності в євроатлантичному регіоні.

Запроваджуючи ці реформи у галузі національної оборони і безпеки, Україна прагне адаптувати свої структури і завдання до загроз безпеці, які змінюються, на євроатлантичному просторі, відійти від принципу ?кругової територіальної оборони країни¦, враховувати необхідність розвитку як воєнних, так і невоєнних аспектів врегулювання криз.

В той час як зусилля, зосереджені на реформуванні Збройних Сил України, залишатимуться пріоритетом, у контексті нових загроз безпеці Україна прагне більш повно використовувати сили та засоби Держкомкордону, МВС та МНС. Реформа інших силових структур, таких як Прикордонні війська, посилить можливості України щодо запобігання нелегальному переміщенню наркотичних, радіоактивних та інших заборонених речовин, людей, передачі технологій подвійного призначення, а також боротьби з транскордонною злочинністю.

Україна прагне доповнити воєнну реформу програмами з вирішення проблемних питань, пов'язаних з її проведенням, таких як допомога військовослужбовцям, звільненим у запас або відставку, закриття військових баз, безпечна утилізація застарілих та надлишкових боєприпасів і військової техніки, конверсія оборонних підприємств та рекультивація земель.

Збройні Сили України мають підняти до значно більш високого рівня свою оборонну інфраструктуру, сили та засоби, щоб відповідати вимогам нової системи колективної безпеки та новим методам ведення військових операцій. Ця робота має здійснюватися на основі глибокої реструктуризації оборонно-промислового комплексу, з тим щоб він повністю відповідав вимогам ринкової економіки та відкритої конкуренції як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках.

Цілі

ІІ.А.1 реформування Збройних Сил України з метою перетворення на добре підготовлені та оснащені, більш мобільні та сучасні збройні сили, здатні відповідати на загрози безпеці, захищати територію держави та робити внесок до миротворчих і гуманітарних місій під егідою міжнародних організацій;

ІІ.А.2 посилення цивільного контролю над Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, включаючи підвищення рівня співробітництва з Парламентом і посилення його контролю, а також більш активну участь цивільних осіб у процесі прийняття рішень у галузі безпеки;

ІІ.А.3 зміцнення державних структур з метою покращання реагування на виклики, пов‘язані з невійськовими і асиметричними загрозами;

ІІ.А.4 посилення державної міжвідомчої координації між Міністерством оборони, Мінпромполітики, Прикордонними військами, МНС і МВС з метою покращання реагування на наслідки природних та антропогенних катастроф, включаючи терористичними акти;

В) Співробітництво з НАТО

Принципи

У контексті проведення воєнної реформи та адаптації до нових загроз особливо важливим є співробітництво України з НАТО у галузі воєнної реформи, пов’язаних з обороною сферах, а також у військовій галузі.

Співробітництво з НАТО у військовій сфері розглядається як важливий елемент партнерства України з НАТО в цілому. Військова співпраця дозволяє втілити військові аспекти загальнополітичних цілей і завдань планування у військове співробітництво з метою їх виконання.

У цьому контексті Україна буде максимально використовувати потенціал своїх цивільних і військових програм співробітництва з НАТО та її державами-членами з метою досягнення поставлених завдань. Зазначене особливо стосується Спільної робочої групи Україна-НАТО з питань воєнної реформи (СРГ ВР), яка є одним з ключових механізмів співробітництва Україна-НАТО у галузі оборони та безпеки. Важливими інструментами реформування та співробітництва також є Процес планування та оцінки сил (ППОС), а також програми співробітництва у галузях озброєнь, протиповітряної оборони, контролю за повітряним простором, оборонних досліджень і технологій, науки, планування на випадок надзвичайних ситуацій цивільного характеру, матеріально-технічного забезпечення і стандартизації та військового співробітництва. У той час як робота в рамках СРГ ВР встановлює пріоритети проведення воєнної реформи, співробітництво з оборонних питань сприяє досягненню взаємосумісності з НАТО та підвищує загальний потенціал України відігравати ключову роль у забезпеченні регіональної безпеки.

Проведення реформи та військове співробітництво сприяють також реалізації стратегічної мети України щодо євроатлантичної інтеграції шляхом поступового прийняття стандартів і процедур НАТО, а також підвищення взаємосумісності між Збройними Силами України та НАТО, зокрема шляхом імплементації Цілей партнерства та участі в операціях з реагування на кризи під проводом НАТО.

Цілі

ІІ.В.1 максимальне використання потенціалу СРГ ВР, підвищення ролі та координації практичного співробітництва Україна-НАТО в рамках Програми ?ПЗМ¦ та у двосторонній співпраці з метою сприяння імплементації Національних цілей воєнної реформи та Цілей партнерства;

ІІ.В.2 забезпечення спрямування військового співробітництва України з НАТО і надалі на досягнення проголошеної Україною мети підвищення спроможностей Збройних Сил України в реалізації планів воєнної реформи;

ІІ.В.3 збільшення внеску України до миротворчих операцій під проводом НАТО на Балканах та заходів держав-членів Альянсу в рамках боротьби з тероризмом;

ІІ.В.4 досягнення повної взаємосумісності, ефективності та готовності до виконання завдань підрозділами Збройних Сил України шляхом повної імплементації Цілей партнерства;

ІІ.В.5 підвищення рівня професійної підготовки українського цивільного і військового персоналу;

ІІ.В.6 продовження розробки та впровадження угод щодо співробітництва між Україною та НАТО, таких як Меморандум про взаєморозуміння про забезпечення підтримки операцій НАТО з боку України та Меморандум про взаєморозуміння щодо стратегічних авіаперевезень, а також забезпечення їх повної імплементації;

ІІ.В.7 підтримання готовності підрозділів Об-єднаних сил швидкого реагування до участі у спільних операціях з НАТО, а також здійснення підготовки цих підрозділів відповідно до стандартів НАТО;

ІІ.В.8 досягнення необхідного рівня сумісності сучасних та майбутніх зразків озброєнь, військової техніки та доктрини Збройних Сил України, що дозволить досягти мінімально достатнього рівня взаємосумісності для виконання в кожному окремому випадку завдань у спільних з НАТО інтересах та приведення практики закупівель до стандартів країн-членів НАТО;

 

ІІ.В.9 посилення ролі України як ключового учасника регіональних операцій з подолання наслідків природних лих та надзвичайних ситуацій цивільного характеру; підтримка України у справі вдосконалення національної об-єднаної системи планування з питань надзвичайних ситуацій цивільного характеру та реагування на природні лиха; розвиток взаємосумісності в організації та процедурах операцій з подолання наслідків катастроф, в т.ч. через механізми Євроатлантичного центру координації реагування на катастрофи;

ІІ.В.10 вдосконалення системи управління повітряним рухом в Україні, включаючи функціонування служб управління повітряним рухом, з метою більш якісного реагування на можливі терористичні загрози;

ІІ.В.11 мінімізація шкоди, спричиненої забрудненням навколишнього середовища внаслідок проведення широкомасштабних військових навчань, включаючи міжнародні, та випробування озброєнь та військової техніки, а також забрудненням, що виникло у процесі зберігання та знешкодження хімічних речовин, вибухівки, протипіхотних мін, надлишкової стрілецької зброї і легких озброєнь та небезпечних боєприпасів;

ІІ.В.12 покращання взаємосумісності засобів зв'язку та інформаційно-комунікаційних систем України та НАТО;

ІІ.В.13 розвиток міжнародного співробітництва між науковцями України, країн-членів НАТО та країн-партнерів, а також розвиток співробітництва в галузі науки та технологій у рамках Наукової Програми.

С) Питання ресурсів

Принципи

Воєнна реформа також вимагатиме значних фінансових витрат. Це означає, що Україні необхідно створити відповідну систему управління ресурсами на основі методології НАТО та з урахуванням міжнародного досвіду в складанні оборонних бюджетів.

Україна надає пріоритетного значення співробітництву в галузях, спрямованих на досягнення конкретних практичних результатів, та таких, що відповідають національним інтересам і підтримують проведення воєнної реформи в Україні.

Цілі

ІІ.С.1 покращання прозорості оборонного планування та процедур укладання бюджету; перехід до сучасної системи НАТО щодо розробки оборонних програм, бюджетного планування та фінансування;

ІІ.С.2 реформування процедури фінансового планування з метою підтримки проведення воєнної реформи та переходу Збройних Сил на професійну основу;

ІІ.С.3 підготовка фахівців в галузі управління ресурсами, складання бюджету та фінансування оборонних потреб;

ІІ.С.4 реформування процесів виробництва, закупівель, фінансування та проведення тендерів в оборонно-промисловому комплексі (ОПК) для відображення євроатлантичної орієнтації України та її мети стати країною з ефективно діючою ринковою економікою. Це включатиме і адаптацію ОПК до стандартів НАТО.

РОЗДІЛ ІІІ. ЗАХИСТ І БЕЗПЕКА ІНФОРМАЦІЇ

Принципи

Україна сповнена рішучості розвивати і гармонізувати свою національну систему захисту інформації з обмеженим доступом відповідно до критеріїв і стандартів НАТО.

Доступ до інформації з обмеженим доступом та її захист ґрунтуються на вимогах НАТО і національному законодавстві України, зокрема на Угоді про безпеку між Урядом України і НАТО, підписаній 13 березня 1995 р., та ратифікованій Верховною Радою України 12 вересня 2002 р.

Україна готова здійснювати поточний обмін з НАТО відповідною інформацією з обмеженим доступом, що є передумовою поглибленого співробітництва України з НАТО.

Цілі

ІІІ.1 повна імплементація Угоди про безпеку між Урядом України та НАТО, зокрема затвердження та імплементація Правил поводження та забезпечення охорони інформації НАТО з обмеженим доступом¦;

ІІІ.2 покращання системи взаємного захисту інформації з обмеженим доступом, включаючи діяльність Центру реєстрації секретних документів НАТО;

ІІІ.3 досягнення домовленостей з НАТО, які нададуть можливість обміну з НАТО інформацією з обмеженим доступом в галузі військового планування і реформи;

ІІІ.4 модернізація державних систем телекомунікації та інформації, по яких може передаватися інформація НАТО з обмеженим доступом, відповідно до вимог і стандартів НАТО;

ІІІ.5 розробка і проведення навчальних програм для особового складу у різних галузях інформаційної безпеки.

РОЗДІЛ ІV. ПРАВОВІ ПИТАННЯ

Принципи

Україна і надалі проводитиме огляд свого чинного законодавства для визначення відповідності правилам і нормам НАТО.

Цілі

ІV.1 перегляд законів і підзаконних актів та міжнародних договорів для спрощення надання Україні допомоги з боку НАТО або держав-членів в усіх видах співробітництва України з НАТО, як на урядовому, так і на неурядовому рівнях;

ІV.2 забезпечення повної імплементації угод між Україною і НАТО, включаючи Угоду про безпеку, Угоду між державами-учасницями Північноатлантичного Договору та іншими державами, які беруть участь у Програмі “Партнерство заради миру”, щодо статусу їх збройних сил, Меморандум про взаєморозуміння про забезпечення підтримки операцій НАТО з боку України і запланований Меморандум про взаєморозуміння щодо стратегічних авіаперевезень;

ІV.3 вдосконалення законодавства України у сфері регулювання промислового виробництва, пов’язаного з обороною, з метою його наближення до норм і стандартів НАТО (права власності, захист інформації з обмеженим доступом, державні гарантії виробникам і підрядникам, умови іноземних інвестицій в ОПК, фінансування проектів, законодавство та процедури експортного контролю);

ІV.4 створення правової та організаційної бази співробітництва між Україною і НАТО у галузі озброєнь, оборонних досліджень і технологій.

РОЗДІЛ V. МЕХАНІЗМИ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ

Україна щорічно представлятиме свій проект Цільового плану (ЦП) для досягнення принципів і цілей, викладених в Плані дій (ПД).

У рамках Комісії Україна-НАТО (КУН) країни-члени НАТО надаватимуть поради щодо запропонованих конкретних заходів та термінів виконання, а КУН погоджуватиме усі спільні заходи Україна-НАТО. Після цього, Україна затверджуватиме на найвищому рівні свій ЦП, який включатиме як спільні заходи України з НАТО, погоджені КУН, так і внутрішні заходи.

Річні плани і програми існуючих і нових Спільних робочих груп, зокрема СРГ ВР, Робочий план Військового комітету Україна-НАТО, а також робочі плани і програми інших відповідних спільних робочих органів/груп Україна-НАТО і надалі визначатимуть рамки та ключові елементи співробітництва між Україною і НАТО з метою досягнення визначених цілей та орієнтирів.

Україна повністю користуватиметься існуючими механізмами КУН і ПЗМ для сприяння досягненню цілей, визначених у Плані дій. Хоча основну відповідальність несе Україна, країни-члени НАТО продовжуватимуть підтримувати реформи шляхом надання допомоги і ознайомлення з власною оцінкою і досвідом.

КУН щорічно розглядатиме результати виконання цілей Плану дій, включаючи реалізацію спільних заходів України з НАТО та заходів, що їх Україна здійснила сама згідно ЦП. Доповідь про здійснену роботу готуватиметься Міжнародним секретаріатом/Міжнародним військовим штабом та передаватиметься для коментарів держав-членів і України. Проводитимуться підсумкові піврічні та річні спільні засідання Політичного комітету та Політико-військового керівного комітету у форматі КУН, після чого проект щорічної Доповіді про здійснену роботу передаватиметься до відома послів КУН. Після цього Доповідь передаватиметься до відома міністрів закордонних справ КУН.

2.                    ВІЙСЬКОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Україна, як і всі інші країни, прагне створити Збройні Сили, які відповідатимуть сучасним вимогам та будуть здатні забезпечувати реалізацію національних інтересів у воєнній сфері, братимуть участь у всьому спектрі майбутніх операцій, в тому числі й спільно з країнами - партнерами. Прискорений розвиток суспільства, глобальні зміни в середовищі безпеки, нові виклики та загрози у військовій сфері, інші чинники спонукали керівництво провідних країн світу до рішучих кроків з трансформації національних збройних сил, переведення їх на якісно нові стандарти, більш тісної інтеграції з іншими інститутами державної влади та кооперації в межах існуючої євроатлантичної системи безпеки.

Враховуючи зазначене, а також аналізуючи сучасний стан Збройних Сил України, їх відповідність вимогам сьогодення та економічним можливостям держави перед Збройними Силами України, як і свого часу перед збройними силами інших країн євроатлантичного простору, сьогодні постало завдання щодо проведення їх глибинної трансформації.

Щоб зрозуміти необхідність військової трансформації Збройних Сил України, її мету та проблемні питання, які вона повинна вирішити, пропоную здійснити невеликий екскурс в історію створення та розбудови національного війська.

З часу отримання Україною незалежності її Збройні Сили пройшли складний шлях становлення, який умовно можна поділити на три етапи. Протягом першого етапу, до 2000 року включно, проведено першочергові заходи з розбудови національного війська на базі великої частки колишнього угруповання радянських військ, створено нормативно-правову базу діяльності та розвитку Збройних Сил, розпочато скорочення їх особового складу, основних зразків озброєння та військової техніки. Україна відмовилась від ядерної зброї та розпочала утилізацію величезної кількості надлишкових ракет, боєприпасів, компонентів ракетного палива.

У подальшому протягом 2001–2005 років, з прийняттям Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року, продовжилося реформування та покращення якісних показників військової складової держави. Враховуючи принципи оборонної достатності та економічні можливості держави, основні зусилля зосереджувалися на оптимізації та підтриманні у боєздатному стані військ (сил), вирішенні невідкладних проблемних питань їх життєдіяльності.

Отже, протягом перших двох етапів процес розбудови Збройних Сил України мав еволюційний характер. Відсутність практичного досвіду з питань військового будівництва, обмежене фінансування, пов'язане з кризовими явищами в економіці у перехідний період, інші проблемні питання не дозволили керівництву країни та Збройних Сил розпочати глибинні перетворення військової організації з метою приведення її у відповідність до майбутніх вимог щодо забезпечення національної безпеки у військовій сфері.

Лише у 2004 році вперше в історії незалежної України було проведено оборонний огляд, в ході якого проаналізовано тенденції змін у воєнно-стратегічній обстановці, які відбулися у Європі протягом останнього десятиріччя, виникнення нового спектра загроз у сфері безпеки на межі двох тисячоліть. Вперше воєнно-політичним керівництвом було поставлено завдання щодо визначення обрису Збройних Сил України зразка 2015 року, враховуючи офіційно проголошений Україною політичний курс на інтеграцію до Організації Північноатлантичного договору.

За підсумками оборонного огляду було видано Стратегічний оборонний бюлетень України на період до 2015 року, введено в дію Державну програму розвитку Збройних Сил України на 2006–2011 роки та розпочався новий етап розвитку Збройних Сил України.

Враховуючи досвід провідних країн світу та завдяки постійній методологічній допомозі військових фахівців країн-членів НАТО, керівництво Збройних Сил України зі всією рішучістю розпочало проведення заходів, спрямованих на глибинні зміни в системах військового управління, всебічного забезпечення, військової освіти, комплектування та підготовки військ (сил).

Було продовжено удосконалення системи управління, оптимізацію організаційно-штатних структур з’єднань і військових частин, вивільнення Збройних Сил від невластивих їм функцій та надлишкових структур, розвиток функціональних структур Збройних Сил, розпочато створення нової організаційно-штатної структури – сил спеціальних операцій, розпочато впровадження нової системи кадрового менеджменту, підготовки військ (сил), оптимізації системи їх всебічного забезпечення, взято курс на прискорену професіоналізацію Збройних Сил та наближення їх за всіма показниками до стандартів, прийнятих у збройних силах країн Альянсу.

Водночас, незважаючи на значні досягнення та незворотні зміни, що відбуваються у Збройних Силах України, головна мета їх розбудови, яка полягала у створенні невеликих та економічно необтяжливих, боєздатних, мобільних, багатофункціональних військ (сил), готових виконувати завдання щодо забезпечення національної безпеки у військовій сфері та брати участь в операціях з підтримання регіональної стабільності та глобальної безпеки, за підсумками виконання трьох Державних програм у повному обсязі не досягнута.

Однією з причин цього є недофінансування заходів розвитку Збройних Сил України (рис. 1), яке призвело до накопичення низки проблем. В першу чергу, це пов’язано з необхідністю технічного переозброєння військ (сил) та створення сучасних систем управління військами та зброєю.

Були уповільнені темпи утилізації значних обсягів надлишкових та непридатних до подальшого використання озброєння, ракет, боєприпасів, компонентів ракетного палива, що вимагає утримувати у складі Збройних Сил надлишкові структури. Не вирішено житлову проблему в Збройних Силах України та не створено гідних і конкурентноспроможних умов на ринку праці, що уповільнює перехід до контрактного війська.

З іншого боку, проблема сьогодні полягає не тільки в недостатньому фінансуванні. Як і більшість країн світу, Україна зіштовхнулася з набагато складнішою системною проблемою, пов’язаною із застарілими, сформованими ще за часів холодної війни, підходами до визначення та планування перспектив розвитку всіх складових воєнної організації.

Еволюційний характер розвитку Збройних Сил України, якого ми дотримувалися, починаючи з часів набуття Україною незалежності, більше не відповідає прискореним темпам змін у середовищі безпеки, що обумовлені, в першу чергу, глобальним переходом людства від індустріального до інформаційного суспільства. Обстановка навколо України зазнала кардинальних змін. Події 11 вересня, досвід операцій в Югославії, Іраку та Афганістані засвідчили, що сьогодні жодна з країн світу в питаннях забезпечення національної безпеки не може покладатися лише на власні сили. Доктрина тотальної оборони національної території більш не забезпечує національних інтересів у військовій сфері.

Протистояти сучасним викликам і загрозам можливо лише в колективній системі безпеки із залученням для досягнення цілей операції, крім військових, й інших інструментів забезпечення національної безпеки (дипломатичних, економічних, інформаційних, правоохоронних тощо).

 

Розвиток Збройних Сил вже сьогодні повинен бути спрямований на досягнення тих якісних показників, які будуть необхідні для протистояння майбутнім викликам та загрозам.

Глобальний тероризм, загроза застосування зброї масового ураження, регіональна нестабільність, некеровані дії окремих держав вимагають революційних змін у військовій сфері.

Ці революційні зміни реалізуються сьогодні керівництвом Альянсу в межах процесу глибинної трансформації НАТО, започаткованого у 1990 році Лондонською декларацією та розвинутого, з урахуванням нових глобальних загроз, на сесії Північноатлантичної ради в Празі у 2002 році.

При цьому під терміном "трансформація" розуміються дещо більше, ніж реформування та поступовий розвиток збройних сил, модернізація та закупівля нових зразків озброєння та військової техніки, окремі зміни у підготовці та інших аспектах військової діяльності.

Військова трансформація Збройних Сил України передбачає випереджувальні, розраховані на перспективу, фундаментальні системні зміни у поглядах на ведення збройної боротьби, організацію функціонування Воєнної організації держави, підготовку та застосування військ (сил), організацію всіх сфер їх діяльності.

На відміну від цілеспрямованого реформування окремих складових військового організму, який здійснювався до останнього часу, військова трансформація вимагає перегляду ідеології у військовій сфері, комплексних узгоджених змін всієї Воєнної організації держави.

Вона здійснюється на основі прогнозів розвитку середовища безпеки, кліматичних, економічних, демографічних та інших факторів на наступні 15 –25 років, полягає у розробленні та поєднанні в одне ціле інноваційних концепцій застосування та розвитку військ (сил), планування та досягнення на підставі цих концепцій нових оперативних спроможностей, підвищення бойової готовності, ефективності та взаємосумісності Збройних Сил України зі збройними силами країн-членів НАТО.

Майбутнє членство України в НАТО вимагає вже сьогодні приєднання Збройних Сил України до трансформаційних процесів, які відбуваються в Альянсі з метою досягнення постійної готовності до участі в операціях із запобігання конфліктам, управління кризовими ситуаціями, підтримання миру, реагування на стихійні лиха та надання гуманітарної допомоги.

Збройні сили повинні долучитися до трансформаційних зусиль НАТО, які сьогодні зосереджуються на розвитку спроможностей для проведення всього спектру майбутніх операцій, в тому числі:

Ø розширенні спроможностей до розгортання та підтримки військ (сил), стратегічних перевезень в межах театру воєнних дій;

Ø нарощуванні інформаційної складової (розвитку інтегрованої системи управління повітряним рухом, контролю ситуації на морі та досягненні нових спроможностей щодо ведення наземної розвідки);

Ø досягненні взаємосумісності сил спеціальних операцій;

Ø удосконаленні національних систем оборонного планування за єдиними стандартами, з метою забезпечення їх взаємосумісності;

Ø розширенні міждержавної співпраці у сфері оборонної промисловості;

Ø запобіганні розповсюдженню зброї масового ураження та захисту від хімічної, бактеріологічної, радіологічної та ядерної загроз;

Ø реформуванні організаційних структур та удосконаленні управлінських процедур.

Враховуючи майбутнє членство України в НАТО, Збройні Сили повинні здійснити трансформацію від статичних, важко озброєних та призначених для оборони національної території військ до високомобільних, легкоозброєних і готових до розгортання та дій в операціях далеко за межами національної території модульних частин і підрозділів. Необхідно буде перейти від доктрини реагування на загрози до концепції випереджувальних дій, покладаючись у питаннях забезпечення територіальної цілісності на систему колективної безпеки Альянсу.

Це дозволить зменшити чисельність Збройних Сил України та зосередитись на їх переозброєнні сучасними та перспективними зразками озброєння та військової техніки, якісно новий рівень яких забезпечуватиме не масоване ураження, а ефективні високоточні удари. Тісна інтеграція з НАТО у сферах військового управління, розвідки, забезпечення військ (сил) значно підвищить їх ефективність.

Збройні Сили України мають бути здатними робити гідний внесок у спільний банк спроможностей НАТО. Для цього зусилля слід спрямувати на розвитку тих спроможностей, які є для Об'єднаних Збройних Сил НАТО найбільш затребуваними.

Однією із таких сфер спеціалізації Збройних Сил України може стати забезпечення стратегічних перевезень підрозділів на великі відстані.

Довідково: Збройні Сили України мають значні спроможності щодо стратегічних авіаційних перевезень. Наразі чотири літаки Іл-76 обладнані для здійснення польотів за стандартами ІКАО та ще два планується обладнати до кінця цього року. Україна продовжує розробку транспортного літака Ан-70. Один літак на цей час знаходиться на випробуваннях і ще два вже повністю зібрано. Планується також поступово замінити 10 з 20 Іл-76 на Ан ‑70, перші два почнуть перевезення вантажів наприкінці 2009 року.

Існує також певний національний потенціал і у сфері організації мобільної складової медичного забезпечення військ (сил).

Довідково: Збройні Сили України планують досягти спроможностей з виділення за потребою медичних сил 1 та 2 рівня та п'яти мобільних госпіталів рівня 2+, які призначені для надання медичної допомоги під час надзвичайних ситуацій, миротворчих місій та гуманітарних операцій, з можливістю аеромедичної евакуації. Санітарний літак аеромедичної евакуації Ан-26 вже готовий до участі в операціях, а два екіпажі літака сертифіковані за стандартами ІКАО. Крім того, довгостроковими планами передбачається заміна Ан-26/24 на транспортну версію Ан-148, яка зараз існує у пасажирському варіанті.

Іншим напрямом, за яким можуть спеціалізуватися Збройні Сили України під час участі в операціях НАТО, є захист від хімічної, бактеріологічної, радіологічної та ядерної зброї. Планується виділення відповідних підрозділів Збройних Сил України для участі в багатонаціональних об'єднаних силах РХБ захисту (СJ CBRN Defence Task Force) НАТО.

Довідково: На сьогоднішній день до складу сил і засобів, які передбачені до виділення у рамках "Партнерства заради миру" належать одна рота РХБз та одна лабораторія РХБз (посилена засобами ідентифікації біологічного зараження).

Основними завданнями трансформації Збройних Сил України на перспективу, враховуючи досвід країн - членів НАТО, мають стати такі.

Перш за все, необхідно створити систему управління трансформаційними процесами з використанням сучасних інформаційних технологій, передбачивши в подальшому її гармонізацію та інтеграцію до існуючої системи управління трансформаційними процесами НАТО.

Перші кроки в цьому напрямку зроблені. Але формування Департаменту трансформації та інформаційних технологій в Міністерстві оборони України свідчить про недостатнє розуміння різниці між управлінням трансформацією та розвитком інформаційних технологій. Ці процеси є досить різними за рівнем вирішення, важливістю та сферою дії.

По-друге, необхідно сформувати систему прогнозно-аналітичного забезпечення трансформаційних процесів із залученням провідних наукових та науково-дослідних установ як у Збройних Силах, так і цивільних, налагодження обміну відповідною інформацією з відповідними аналітичними установами країн Альянсу.

На цей час як на рівні Збройних Сил України, так і на рівні видів Збройних Сил України відсутній довгостроковий концептуальний документ, відомий у провідних країнах світу як Стратегічне бачення (Strategic Vision), що має базуватися на 25–30-річному прогнозі змін середовища безпеки та всіх чинників, які на це впливають. Розроблення та періодичне уточнення таких документів забезпечило б постійне корегування вектора розвитку Збройних Сил України та сприяло б своєчасному досягненню необхідних спроможностей військами (силами).

Слід забезпечити підтримку трансформаційних процесів у Збройних Силах України шляхом впровадження в діяльність відповідних установ (центрів трансформації) методології експериментальної перевірки довгострокових концепцій розвитку Збройних Сил України з використанням моделювання на засобах обчислювальної техніки в ході експериментальних навчань та на підставі вивчення досвіду проведення сучасних операцій тощо.

Потребують докорінного перегляду існуючі концептуальні документи, які визначають засади застосування Збройних Сил України, способи і форми ведення збройної боротьби, з врахуванням майбутнього членства України в НАТО.

Для ініціювання та проведення трансформації Збройних Сил України має бути розроблена (уточнена) відповідна нормативно-правова база.

Слід також продовжити приєднання України до започаткованого в рамках військової трансформації створення Сил реагування НАТО. Це піде на користь, в першу чергу, Збройним Силам України, які через виділені для участі у Силах реагування підрозділи набуватимуть досвіду та матимуть змогу узгоджувати свої трансформаційні процеси з відповідними процесами у збройних силах країн Альянсу.

Процес трансформації передбачає впровадження нових стандартів у системі стратегічного, в тому числі оборонного, планування Збройних Сил України, орієнтованого на досягнення визначених спроможностей військ (сил) в умовах обмежених матеріальних ресурсів. Така робота продовжується в Міністерстві оборони України та Генеральному штабі Збройних Сил України. Більш детальну інформацію щодо цього Вам буде надано у подальшому виступі начальника Головного управління оборонного планування Генерального штабу Збройних Сил України.

Висновок : - вирішення існуючих у Збройних Силах України проблем можливе лише шляхом їх глибинної трансформації, яка повинна забезпечити вихід на якісно новий рівень у військовій сфері. Масштабні трансформаційні заходи дозволять привести темпи розвитку, якісні та кількісні показники Збройних Сил України у відповідність до швидкоплинних змін у світі, досягти сучасних вимог та стандартів прийнятих у збройних силах країн-членів НАТО.